Page 34 - 6346

мотиви діяльності суб'єктів господарювання, регулювати товарно-
грошові відносини на рівні підприємства, території, національної
економіки і навіть транснаціональних систем.
Економічні інструменти умовно можуть бути диференційовані
на три взаємозалежні і взаємообумовлені групи: ціни за ресурси,
економічні вигоди, перерозподільні платежі/виплати.
1 Ціни за ресурси. В широкому розумінні ціна — це кількість
благ (зокрема грошей, товарів, послуг), яку має заплатити
економічний суб'єкт за право використовувати певний товар
(природний ресурс/благо, предмет, послугу) або володіти ним.
У контексті розглянутої екологічної тематики до умовної
групи цін за ресурси можна віднести широкий спектр різних за
формою економічних показників: ціна за сировину, матеріали,
енергію; платежі за право користуватися землею, водою, лісом та
іншими природними ресурсами; платежі за використання
асиміляційного потенціалу екосистем (плата за забруднення);
орендна плата за використання основних фондів (у тому числі
природоохоронної спрямованості); ціна за трудові фактори
(зарплата, нарахування на зарплату); ціна за використання
фінансових ресурсів (облікова ставка національного банку,
процентна ставка комерційних банків, виплати по позиках, ін.).
Звичайно вже сам по собі термін ціна передбачає питоме
значення цього показника, тобто задане в розрахунку на одиницю
використовуваного ресурсу. Це відповідає, зокрема, поняттю
ставка. Однак застосовуються й інші форми цього показника,
3
наприклад: тарифи за використання 1 м води; ставки платежів
(зборів) за викиди в атмосферне повітря чи скидання у водойми 1
тонни шкідливих речовин; платежі за використання 1 га земель;
платежі за використання природних ресурсів (зокрема, на
геологорозвідувальні роботи) у процентних частках від товарної
вартості використаної мінеральної сировини, ін.
Ще раз нагадаємо, що базою (нижньою межею) при
формуванні цін у ринковій економіці є витрати виробництва і
продажу даного виду ресурсів. Верхня межа цін при достатній
платоспроможності покупця обумовлена тією вигодою, яку
сподівається отримати з даного товару споживач. Отже, такі два
види економічних інструментів, як ціна за ресурс і економічна
вигода (від використання блага), виявляються тісно пов'язаними:
вигоди визначають верхню межу цін, а ціни обмежують обсяг
економічних вигод.
Основна екологічна функція ціни за ресурс у системі товарно-
грошових відносин - обмежувальна. Адже обсяг коштів, за які
споживач ресурсів (він же потенційний виробник інших ресурсів)