Page 31 - 6345

30
А оскільки великомасштабні енергетичні проекти вимагають
залучення значно більших ресурсів, ніж інвестиції у підвищення
ефективності використання енергії, то ВВП зростатиме
повільнішими темпами. Але ж якість життя при цьому зростатиме!
На державному рівні корені цієї дилеми зумовлені
недосконалістю системи національних розрахунків (СНР), зокрема
неспроможністю макроекономічних показників на кшталт ВВП
ураховувати шкоду, якої завдають довкіллю окремі економічні
суб'єкти, що зрештою призводить до перекладання відповідних
витрат на плечі всього суспільства, причому нерідко це відбувається
у досить непередбачуваний спосіб, як, скажімо, у випадку ліквідації
аварії на ЧАЕС.
У процесі переходу до суспільства стійкого розвитку
навколишнє природне середовище має розглядатись як природний
капітал, який сучасна Україна успадкувала від попередніх поколінь.
Для цього варто подивитись на довкілля як на місце зберігання
відходів чи як на джерело надходження сировинних матеріалів і
енергії. Протягом XX ст. відходи скидали в річки, озера, надра землі
чи розпорошували в атмосфері, сподіваючись на необмежену
поглинаючу спроможність навколишнього природного середовища.
Однак із зростанням масштабів виробництва поглинаюча
спроможність дедалі частіше розглядалася як обмежена, яка
наприкінці зазначеного століття почала обмежувати ще й
економічне зростання. Тому широкого визнання набула ідея
стосовно того, що ціни на товари та послуги, виробництво чи
надання яких пов'язане із забрудненням довкілля, мають
віддзеркалювати всі витрати суспільства в результаті забруднення.
Якщо встановлено припустимі рівні забруднення, то витрати (навіть
якщо вони визначені опосередковано), пов'язані із погіршення стану
навколишнього природного середовища внаслідок забруднення, а
отже, мають відніматись від національного доходу як амортизаційні
відрахування.
Щоб визначити національний дохід, навколишнє природне
середовище слід розглядати як джерело сировинних матеріалів.
Однак при цьому потрібно чітко розрізняти відновлювані і
непоновлювані ресурси. Природа або суспільство разом з природою
можуть поліпшити, зберегти чи відновити ліси, грунти або ж рибні
запаси. Там, де таке відновлення (з метою збереження
успадкованого природного капіталу) неможливе з теоретичної чи