Page 22 - 6332
P. 22

Західний ланцюг утворюють Приморські й Пеннінські Альпи;
           центральний  хребет  формують  Бернські,  або  Центральні  Альпи;  а
           східний хребет – Доломіти й Австрійські Альпи.
                Карпати  –  по  суті  продовження  Альп.  Вони  мають  складну
           будову, оскільки складаються із давніх гірських порід, перекритих
           шаром  молодших  відкладів,  зім'ятих  у  складки  і  розбитих
           розломами.  Чимало  порід  хребта  утворилося  з  відкладів
           мезозойського океану Тетіс. Найвищі карпатські гребені височіють
           у словацьких Татрах, де  їхні стрімкі, кам'янисті стіни здіймаються
           над  U-подібними  льодовиковими  долинами.  У  Румунії  ланцюг
           ділиться  на  кілька  хребтів,  найвищий  з  них  –  Трансільванські
           Альпи. Широкі й родючі долини, озера й гірсько-лісові ландшафти
           – головні ознаки Карпатського регіону.
                Кавказькі  гори  утворюють  справжній  природний  кордон  на
           сході  Європи,  у  їх  складі  два  паралельні  хребти,  розділені
           центральною  западиною.  Південно-східні,  переважно  вапнякові,
           вершини  гір  мають  карстовий  рельєф.  А  от  на  північному  заході
           знаходиться  значно  вищий  хребет,  сформований  вулканічними
           породами.  Саме  в  цих  горах  міститься  найглибша  (1 470м)  у  світі
           печера «Сніжна» (Грузія).

                            3.8 Історія Землі та її біосфери

                Докембрійський  еон  вважали  своєрідною  геологічною  terra
           incognita,  що  невідомо  коли  виникла  і  не  залишила  після  себе
           жодних  викопних  слідів.  Тільки  в  1956р. Клер  Патерсон  визначив
           вік  Землі  і  метеоритів  –  4 550млн.  років.  Відтоді  було  виявлено
           скам'янілості,   вирахувано   вік   порід,   розгадано   таємницю
           виникнення  Сонячної  системи.  Відомо,  що  в  ранній  історії  Землі
           відбулося чимало катастрофічних змін.
                Близько  4 500  млн.  років  тому  планетне  тіло  завбільшки  з
           Марс  зіткнулося  з  Землею,  відколовши  від  неї  величезну  масу
           породи. Уламки утримувані силою земного тяжіння, спочатку були
           розплавлені  і  обертались  навколо  Землі  у  вигляді  кільця,  потім
           охопили і зрослися шляхом акрецій, утворивши супутник – Місяць.
           Первісне нарощування суходолу і відокремлення мантії від ядра, що
           супроводжувалося  метеоритними  бомбардуваннями,  завершилось
           утворенням місячного
                                             22
   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26   27