Page 21 - 6332
P. 21

Загалом,  щільність  земної  кори  менша,  ніж  мантії,  оскільки
           до складу  її гірських порід входять мінерали, що містять відносно
           легкі елементи (кремній, алюміній та кальцій).
                Австрійський  геолог  Едуард  Зюсс  започаткував  вивчення
           орогенічних і епейрогенічних рухів.
                Німецький  дослідник  Олександр  фон  Гумбольдт  продовжив
           вивчення багатьох континентів Землі.
                Дамо коротку характеристику різних гірських систем.
                Уральські  гори.  Давні,  вкрай  еродовані  Уральські  гори
           утворюють  стіноподібний  лінійний  гірський  ланцюг,  який
           традиційно  вважають  кордоном  між  Європою  й  Азією.  У
           найширшому  місці  цей  вузький  хребет  сягає  тільки  200  км
           завширшки.  Уральські  гори  –  це  рубець,  уздовж  якого  приблизно
           300  млн.  років  тому  зіткнулися  Балтійський  і  Сибірський
           континенти.  Субдукція  спричинила  повне  зникнення  величезного
           Уральського океану під Сибірським континентом. Рух, що зумовив
           виникнення  гір,  був  складовою  формування  суперконтиненту
           Пангея, який колись займав дві п'ятих поверхні планети.
                Подальша  субдукція  океанічної  кори  спричинила  стиснення,
           яке зім'яло відклади на краях обох континентів, потовщуючи кору й
           формуючи гори. 1841р. британський геолог Родерік Мерчисон наніс
           на карту залягання осадових відкладів на заході Уралу. Саме тут він
           виявив масове вимирання багатьох морських організмів приблизно
           290-252млн. років тому, назвавши цей період пермським (від назви
           російського міста Перм). Поклади сульфідів, зокрема міді, заліза й
           цинку,  утворилися  завдяки  наявності  на  давньому  морському  дні
           підводних  вулканічних  кратерів.  Поклади  збереглися  донині,
           утворивши  на  півдні  Уралу  рудний  пояс  завдовжки  2000  км.  Це
           місце  стало  одним  із  найважливіших  промислових  регіонів
           сучасності.
                Центральна й південна частини Уралу вкриті лісами, тоді як
           далі на північ його характерною рисою є альпійські луки й тундра.
                Альпи – найдовший гірський ланцюг у Європі. Це найбільш
           досліджені  гори  у  світі.  Вивчення  Альп  у  XVIII-XIX  ст.  сприяло
           виникненню  теорій  гороутворення  та  природи  великомасштабного
           формування  складок  і  насувів.  Альпи  утворюють  вигнутий
           складчастий  пояс  завширшки  100-200  км  з  кількома  вершинами
           понад 4000 м.

                                             21
   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26