Page 30 - 6330

об'єкти Сонячної системи мають несферичні обриси. Земля є майже
досконалою сферою, однак внаслідок швидкого обертання впродовж доби – а
це рівнозначно пересуванню точки на поверхні екватора зі швидкістю понад
1600км/год – дія сили тяжіння навколо екватора зменшується, і екваторіальні
райони випинаються назовні приблизно на 21км порівняно з полюсами. У
топографічному відношенні поверхня Землі коливається приблизно на 20км
від найвищих гір до найглибших океанських жолобів.
Ядро і мантія становлять основну масу Землі. За винятком верхньої
мантії, ці внутрішні області містяться занадто глибоко, тож дістати зразки їх
речовини неможливо. Тому наші знання про них ґрунтуються на порівнянні
щільності гірських порід, вимірюванні параметрів сейсмічних хвиль, які
проходять крізь Землю, вивченні магнітного поля та лабораторних
дослідженнях. Відомо, що існує металічне ядро з твердою внутрішньою та
розплавленою зовнішньою оболонками, які чіткою границею відділені від
твердої речовини мантії.
29
Порівняння загальної маси Землі зі щільністю близьких до поверхні
гірських порід свідчить про те, що ядро має бути набагато щільнішим, ніж
мантія, яка, у свою чергу, щільніша за земну кору.
У складі ядра, очевидно, переважають залізо та нікель, однак близько
8-12% його ваги становлять більш легкі елементи, можливо, такі як сірка. Той
факт, що деякі сейсмічні хвилі не проходять безпосередньо через ядро, тоді
як інші заломлюються або відхиляються, коли долають так звану перехідну
зону, вказує на існування твердої частини ядра (лише 5% ваги ядра в цілому),
оточеної зовнішнім ядром з розплавленого металу.
У складі мантії переважають важкі мінерали класу силікатів, деякі з
них сформувалися в умовах високого тиску і мають щільну структуру атомів.
Доказом цього є речовина верхньої мантії (ксеноліт), що час від часу
потрапляє на поверхню в результаті глибинних вулканічних процесів. Вона
складається зазвичай з бідного на кремній перидотиту, основою якого є
мінерал олівін. Нижню мантію, як вважають, складають важчі силікати, в т. ч.
олівін, але вже зі щільнішою структурою, подібною до структури рідкісного
мінералу перовськіту з більшою густиною. Найвищі шари верхньої мантії
зливаються з земною корю континентального типу, які разом утворюють
крихкі плити літосфери. Під літосферою, тобто внутрі верхньої мантії, лежить
астеносфера, в якій температура досягає рівня, достатнього для плавлення
гірських порід. Плити літосфери рухаються по напіврозплавленій
астеносфері.
Земна кора – найтонша й найвіддаленіша від центра оболонка Землі, її
товщина близько 25-70км під континентами та 6-11км під океанами. Земна
кора розташована над більш твердою мантією і відділяється від неї по
поверхні Мохоровичича, що відрізняється різким збільшенням швидкості
проходження сейсмічних хвиль. Загалом, щільність земної кори менша, ніж
мантії, оскільки до складу її гірських порід входять мінерали, що містять
відносно легкі елементи (кремній, алюміній та кальцій).