Page 27 - 6330
P. 27

завжди  розкривається  однозначно,  тому  що  не  вистачає  фактів.  Отже,  опис
          явищ,  які ми  спостерігаємо  в  природі, є  досить  складним  процесом,  значно
          труднішим,  ніж  їх  пояснення.  Чи  не  тому  сучасні  геологи  стараються
          ухилятись від першого, а займатись теоріями. Адже перше вимагає і більшого
          досвіду, і інтелекту, і працездатності!
               І  вже  на  початку  ХХ  ст.  М.Неймайр  в  своїй  «Історії  Землі»  (1902)
          розставив нарешті усі, як кажуть, крапки над «і»: «Сучасне природознавство
          вже  не  носить  виключно  описового  характеру  –  найважливішим  предметом
          його  досліджень  є  питання  про  походження  тіл.  Воно  з’ясовує  не  тільки
          якими  вони  є,  а  й  якими  були».  Ще  пізніше  І.В.  Мушкетов  у  1924р.  більш
          широко розкрив цю тему: «Геологія хоча в прямому значенні цього слова і є
          взагалі  наукою  про  Землю,  але  найважливіша  її  задача  полягає  у  вивченні
          будови  Землі  і  історії  тих  змін,  які  вона  пережила  у  різні  епохи  свого
          існування». Те ж саме ми знаходимо у Е.Ога (1932) і у більш пізніх виданнях
          книг С.Н.Бубнова (1948), Г.П.Горшкова і А.Ф.Якушової (1973), В.І.Серпухова
                                             26
          (1975),  А.Алісона  і  Д.Палмера  (1984),  Ю.О.Косигина  (1988),  Д.В.Налівкина
          (1989),  В.Ю.Хаїна  (1991),  С.С.Шульца  (1993),  М.О.Флоренсова  (1995),
          Г.Ф.Уфімцева  (1998)  і  багатьох  інших.  Правда,  слід  звернути  увагу  на
          зауваження  А.Алісона  і  Д.Палмера:  «З  роками  стає  очевидним,  що
          безперервно змінюється не тільки Земля, яку ми вивчаємо, а й сама геологія –
          наука,  що  постійно  змінюється».  А  деякі  дослідники,  як,  наприклад,
          Д.Ферхуген,  Ф.Тернер  і  Л.Вейс  (1974),  договорились  до  того,  що  вважають
          «…значну частину геології плодом  уяви». Звичайно ж  це їх  особиста точка
          зору, але вона є у сучасній науці.
               Головну  особливість  геології,  як  науки  і  виробничої  діяльності,
          пояснив  Д.Томсон  (1970):  «Одні  науки,  такі  як  фізика,  астрономія  чи
          генетика,  можуть  широко  використовувати  математику,  при  чому  не  тільки
          для  обробки  спостережень,  а  й  для  теоретичного  аналізу.  В  ботаніці  ж,
          наприклад, математичні методи принесли мало користі та й не могли багато
          дати.  Одні  науки,  такі,  як  фізика  і  фізіологія,  часто  використовують
          експеримент, а ось в астрономії і геології експеримент майже неможливий, і
          досліднику, який не може змінити стан досліджуваних об’єктів, залишається
          задовольнятись  тільки  спостереженнями».  Хоча  в  геології  широко
          використовується  математичне  моделювання,  але  на  нього  накладаються
          певні обмеження, щоб зберегти принцип подібності, масштаб часу і пропорції
          об’єктів.
               Іноді  «красиві»  гіпотези  або  прискорюють,  або  зупиняють  на  певний
          період розвиток науки. Так, добре відомий приклад з історії геології: більше
          ста років тому  О.П.Карпінський емоційно говорив про  те, що  у нас тепер є
          контракційна  теорія  Е.Зюсса,  яка  пояснює  все!  За  сто  наступних  років
          з’явилось  що  кілька  пояснюючих  «все»  гіпотез:  після  Зюсса  прийшли  ідеї
          Вегенера про «плаваючі материки», його змінили фіксисти, які вважають, що
          все  стоїть  на  місті,  а  за  ними  –  знову  мобілісти  з  сучасною  тектонікою
          літосферних  плит.  Остання  теж  не  є  незаперечливою  інстанцією:  спочатку
   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32