Page 12 - 6327

На поверхні побудованої земної кулі викреслюють площину
початкового (грінвіцького) меридіана РGG P´, розмістивши його на
0
кутовій віддалі 100⁰-120⁰ вздовж екватора від точки Q. За
допомогою транспортира будують у площині екватора кут, що

відповідає значенню географічної довготи λ заданої точки
спостереження, отримують на рисунку точку М . З’єднавши на
0
рисунку точки Р, М і P´ плавною кривою отримують зображення
0
площини меридіана заданої точки РММ P´. В цій площині за
0
допомогою транспортира будують кут М ОМ, що відповідає
0
географічній широті отримують побудовану на поверхні земної
кулі точку спостереження М, координатами якої будуть задані

величини і λ.
Побудову топоцентричної небесної сфери починають із
відтворення на рисунку двох основних напрямків: прямовисної

лінії ОМZ і лінії площини небесного горизонту SМN, що є
дотичною до площини меридіана РММ P´ в точці М і розміщена
0
під прямим кутом до прямовисної лінії. Радіус топоцентричної

небесної сфери вибирають у 1,5-2 рази більшим радіуса земної кулі.
Отримують на поверхні небесної сфери положення тачки зеніту Z
та положення точок півночі N і півдня S. Провівши через точку М

лінію паралельну до осі земної кулі РОP´, отримаємо на поверхні
небесної сфери положення полюса світу Р. Тоді через точку М,
перпендикулярно до лінії МР, буде проходити площина небесного
екватора QQ´.

Горизонтальні координати світила відтворюємо на рисунку
наступним чином. Зорієнтувавши транспортир в площині
небесного горизонту на точку півдня S, відкладаємо по

транспортиру за ходом годинникової стрілки кут, що дорівнює
азимуту світила і отримаємо точку K. Будуємо вертикал світила
ZCK. У площині цього вертикала за допомогою транспортира
будують кут CОK, що дорівнює висоті небесного тіла h і

отримують, таким чином, побудоване зображення на небесній сфері
положення світила C.

Другу частину завдання – визначення екваторіальних
координат небесного тіла, починають з побудови на небесній сфері
паралактичного сферичного трикутника ZPC. Для цього через
точку C проводимо круг схилень, що з’єднує на рисунку точки Р, С

і В, тобто це коло перетинає в точці В площину екватора під
прямим кутом. Сферична відстань ВC дорівнює схиленню світила

12