Page 16 - 6327

Рисунок 5 – До класифікації світил за видимим добовим рухом
За першою ознакою всі світила поділено на три
класифікаційні групи: світила, які ніколи не заходять; світила, які
сходять і заходять; світила, які ніколи не сходять.
Умовою віднесення світила до класифікаційної групи

«світила, що ніколи не заходять» є умова не перетину добовою
паралеллю такого світила площини небесного горизонту, тобто
така добова паралель ніколи не може опуститись нижче граничної

лінії LN ( рис. 5), схилення до якої дорівнює 90⁰ – φ. Таким чином
гранична умова записується так:

δ > + 90⁰ – φ. (3)

Умова (3) означає, що при величині схилення для світила

більше значення 90⁰ – φ воно не буде опускатися під горизонт у
точці з широтою φ, тобто добова паралель цього світила повністю
розміщена над горизонтом (наприклад, добова паралель K K ´
1
1
світила).
Математичною умовою, за якою світило можна віднести до
класифікаційної групи «світила, що ніколи не сходять» є вимога,
щоб добові паралелі таких світил ніколи не перетинали площину

небесного горизонту і їх добові паралелі розміщувались нижче
граничної лінії SL´(наприклад, добова паралель K K ´ світила). Така
3
3
умова записується рівнянням

δ < – (90⁰ – φ). (4)

Очевидно, що світила, які відносяться до класифікаційної
групи «світила, що сходять і заходять» повинні рухатись по
добових паралелях, які розміщуються між граничними лініями LN
і SL´ (наприклад, добова паралель K K ´ світила, рис. 5), а це
2
2
означає, що математична умова віднесення світил до цієї
класифікаційної групи запишеться так:

0 0
– (90 – φ) < δ < + (90 – φ). (5)

За другою класифікаційною ознакою світила поділяються на
дві класифікаційні групи: світила, що у своєму видимому добовому

16