Page 33 - 6324

текучості, оскільки при перевищенні напруженнями межі
текучості в елементах, що згинаються чи розтягуються,
розвиваються пластичні деформації і спостерігаються великі
переміщення, а стиснені елементи втрачають стійкість. У
випадках, коли застосовуються пластичні сплави і згідно з
характером роботи конструкції допускаються значні
деформації, а несуча здатність визначається міцністю
(наприклад, відтяжки, більшість тросових конструкцій, деякі
конструкції з високоміцних сталей), нормативний опір
приймають за межею міцності.
Оскільки механічні властивості металів перевіряються
на металургійних заводах шляхом вибіркових випробувань, у
конструкції може потрапити метал з властивостями,
нижчими за встановлені державним стандартом. Вплив
факторів на зниження несучої здатності конструкцій
враховується коефіцієнтом надійності за матеріалом  т.
Розрахунковий опір визначають шляхом ділення на нього
нормативного опору:
R yn R
R  ; R  un . (2.4)
y u 
 m m
Значення  т залежить від статистичних даних про
однорідність металу. Для вуглецевих сталей (ТУ 14-І-3023-
80)  т = 1,025, а для відносно нової сталі 12 ГН2МФАЮ (ТУ
14-І-11772-76)  т = 1,15. R і R - нормативні опори
yn un
встановлені відповідно до межі текучості, чи умовної межі
текучості, та межі міцності приймаються відповідно СНиП
ІІ-23-81*.
Розрахунок не завжди враховує всі обставини роботи
конструкції. Наприклад, у стиснених елементів значної
гнучкості навіть невеликі вигини від дії випадкового
навантаження можуть призвести до втрати загальної
стійкості. Це стосується і зминальних елементів. У цих та
інших випадках вводять коефіцієнт умов роботи конструкцій
 с (СНиП ІІ-23-81*), як множник до розрахункового опору.
33