Page 86 - 6285

Завдання із заповненням пропусків стає складнішим, якщо
відсутня підказка у вигляді наборів слів і формул. Студент зга-
дує їх самостійно та вписує з клавіатури у відведені в реченні
місця. Це так звані завдання відкритої форми [18–20]. Але для їх
перевірки необхідно застосовувати комп'ютерні програми, що
аналізують семантику відповіді [21]. Вони розпізнають слова та
їх синоніми, а також аналітичні вирази , незалежно від форми
запису. Ці програми дуже складні, тому їх практично не засто-
совують у тестових системах, а завдання відкритої форми не
мають широкого розповсюдження.

Специфіка навчання студентів за деякими напрямами потре-
бує застосування додаткових форм завдань. Наприклад, при вив-
ченні природничих наук важливо перевіряти вміння студентів
розв'язувати задачі. Для цього тестовому завданню надають
фор-ми умов задачі, а відповідь студента повинна мати вигляд
фор-мульного виразу. Але в такому випадку виникають
проблеми із застосуванням алгоритму порівняльної перевірки
відповіді ком-п'ютерними засобами. Найпростіше це можна
зробити методом перевірки числової відповіді.

Числова відповідь. Отримавши відповідь в аналітичному ви-
гляді, студент підставляє до неї числові значення параметрів, які
задані в умові задачі (швидкість, вага, кут нахилу тощо). Ви-
конавши обчислення, він отримує числове значення відповіді
–4 2
(напр., 2,2·10 м/c , 940 МеВ/c, 1,4 мкс). Студент вводить це чи-
сло в поле, призначене для відповіді. Правильність розв'язку
задачі встановлюється порівнянням знайденого числа з тим , що
закладено в тестовій програмі як правильне. Такий підхід має
суттєві недоліки: по-перше відповідь може бути оцінена як не-
правильна через помилку в розрахунках чи неузгодженість сис-
теми одиниць, навіть якщо аналітичний розв'язок і формульна
відповідь були правильними; по-друге, числова відповідь стає
відомою студентам, і задача втрачає властивості контролю. Для
уникнення фальшування результатів перевірки знань треба за-
програмувати в задачах можливість задавати автоматично поча-

86