Page 39 - 6239

Частина цих факторів (діаметр і робочий тиск трубоп-
роводу) враховують на стадії технологічного проектування. Зі
збільшенням діаметра різко зростає відношення вартості труб
до вартості будівельно–монтажних робіт. Вартість одиниці
довжини трубопроводу в цьому випадку зростає за рахунок
зростання вартості труб. Тому при виборі трас магістральних
трубопроводів великого діаметра (1220…1420 мм) необхідно
мінімізувати протяжність трубопроводу.
Вибір оптимальної траси між її початковим і кінцевим
пунктом проводять у межах площі еліпса, в фокусах якого
знаходяться початкова і кінцева точки газопроводу. Мала вісь
еліпса,

= ∙ − 1,
2
р
де l – відстань між початковим і кінцевим пунктом по геоде-
зичної прямий;
k р – коефіцієнт розвитку лінії трубопроводу,
= ,

0
р
н
тут W o і W н – відповідно зведені витрати на 1 км трубопрово-
ду, що прокладається по геодезичної прямій між його почат-
ковим і кінцевим пунктом, і ті ж витрати без витрат на спору-
дження переходів через природні і штучні перепони.
Коефіцієнт розвитку лінії трубопроводу в основному
залежить від природно–кліматичних і регіональних умов. Для
трубопроводів діаметром 1020…1420 мм k р знаходиться в ме-
жах 1,02…1,03 (для рівнинних ділянок місцевості) і
1,15…1,17 (для гірських районів). Велика вісь еліпса
В = l ∙ k р.
Цими формулами користуються за відсутності необ-
хідних картографічних даних або за їхньої недостатності.
При виборі оптимальної траси трубопроводу перш за
все необхідно враховувати природні і регіональні умови. В
основі цього обліку лежить класифікація ділянок місцевості і
класифікація категорій місцевості, що відображають не тільки
38