Page 212 - 6208

Хоча осадження основних карбонатів починається при більш
низьких значеннях рН, ніж відповідних гідроксидів, витрата соди на
осадження вища, ніж при використанні їдкого натрію або вапна. Процес
відбувається через стадію утворення гідрокарбонатів, для завершення
реакції необхідний надлишок реагенту.
Виділення діоксиду вуглецю в результаті осадження содою веде до
того, що бульбашки газу обволікають частинки осаду і піднімають їх,
сприяючи спливанню частини осаду в відстійниках. Газ необхідно
видаляти продувкою повітрям після досягнення рН = 4,5. До недоліків
їдкого натру і соди як реагентів слід віднести також їх відносно високу
вартість і дефіцитність.
Очищення стічних вод від міді пов'язана з осадженням її у вигляді
гідроксиду або гідроксикарбоната:

Осадження гідроксиду міді відбувається при pH = 5,3.
Розчинність гідроксикорбанату міді мізерно мала, тому
найвигідніше брати мідь у вигляді основного карбонату. Для цього в
розчині нейтралізуючого агента необхідно мати одночасно як
гідроксидні, так і карбонатні йони. Отже, застосування для осадження
міді тільки лугів або вапна вищого сорту, що дають гідроксид-йони,
недоцільно. Кращим реагентом для очищення стічних вод від катіонів
міді є вапно III сортe, що містить «недожиг» (СаСО 3).
Можливий процес вилучення міді з стічних вод осадженням
фероціанідом калію. Цей реагент може бути використаний і для
осадження інших йонів важких металів.
Для видалення із стічних вод міді й кадмію розроблений процес
контактування їх з діоксидом сірки або сульфітами і порошкоподібним
металом, наприклад, цинком або залізом. При цьому метал відновлює
сульфіти до сульфідів, які з важкими металами утворюють
0
важкорозчинні сульфіди. При рН = 2 і температурі стічних вод 50 С,
при яких проводиться процес, досягається високий ступінь очищення.
Очищення стічних вод від нікелю заснована на виділенні його з
розчину у вигляді важкорозчинних сполук: