Page 208 - 6208
P. 208

присмаків і запахів, знезараження. Застосування озону не призводить до
                  збільшення  сольового  складу  очищуваних  стічних  вод,  не  забруднює
                  воду  продуктами  реакції,  а  сам  процес  легко  піддається  повній
                  автоматизації. В камеру реакції, куди надходить оброблювана вода, озон
                  вводять  барботуванням  озоноповітряної  суміші  через  шар  води;
                  противоточною  абсорбцією  озону  водою  в  абсорбері  з  різними
                  насадками; змішуванням води з озоноповітряною сумішшю в ежекторах
                  або  роторних  механічних  змішувачах.  Застосування  озону  ефективно
                  при  обробці  стічних  вод,  що  містять  феноли,  циклопентан,
                  тетраетилсвинець,  нафтенові  і  сульфонафтенові  кислоти,  ціаніди,
                  крезоли, поверхнево-активні речовини, нафту та ін.
                        Слід  зауважити,  що  обробка  води  озоном  або  ультрафіолетовими
                  променями  практично  повністю  витіснила  хлорування  на  станціях
                  очистки  води  у  багатьох  країнах  Західної  Європи.  У  нашій  країні
                  застосування цих екологічно ефективних технологій обмежено у зв’язку
                  із високою вартістю переобладнання водоочисних станцій.


                                    16.2 ВИДАЛЕННЯ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ


                        У     багатьох      галузях       промисловості        переробляются          або
                  застосовуються  різні сполуки ртуті, хрому, кадмію, цинку, свинцю, міді,
                  нікелю,  миш'яку  та  інші  речовини.  Це  призводить  до  забруднення
                  стічних  вод.  Для  видалення  цих  сполук  зі  стічних  вод  в  даний  час
                  найбільш  поширеними  є  реагентні  методи  очищення,  суть  яких
                  полягає  у  переведенні  розчинних  у  воді  речовин  в  нерозчинні  при
                  додаванні різних реагентів з наступним відділенням їх від води у вигляді
                  осадів. Недоліком реагентних методів очищення є безповоротна втрата
                  цінних  речовин  з  осадами.  Реагентами  для  видалення  із  стічних  вод
                  йонів  важких  металів  служать  гідроксиди  кальцію  і  натрію,  карбонат
                  натрію, сульфіди натрію, різні відходи, наприклад феррохромовий шлак,
                  що містить (в %):

                        Сa - 51,3; МgО - 9,2; SiO 2 - 27,4; Cr 2O 3 - 4,13; Al 2O 3 - 7,2, FeO 2 - 0,73.

                        Найбільш  використовуваним  є  гідроксид  кальцію.  Осадження
                  металів  відбувається  у  вигляді  гідроксидів.  Процес  проводиться  при
                  різних значеннях рН. Значення рН, що відповідають початку осадження
                  гідроксидів різних металів і повного осадження (табл. 16.1), залежать від
                  природи  металів,  концентрації  їх  в  розчині,  температури,  вмісту
                  домішок. Наприклад, при спільному осадженні двох або декількох йонів
                  металів  при  рН  =  const    досягаються  кращі  результати,  ніж  при
                  осадженні кожного з металів окремо. При цьому утворюються змішані
   203   204   205   206   207   208   209   210   211   212   213