Page 207 - 6208

Окислення хлором. Для окислення отруйних ціанідів, сірководню,
гідросульфіду, сульфіду, метилмеркаптану використовується хлор або
його сполуки. При введенні хлору в воду утворюється гіпохлоритна і
соляна кислоти:

Cl 2 + H 2O → HOCl + HCl

Далі відбувається дисоціація гіпохлоритної кислоти, ступінь якої
залежить від pH середовища. При pH = 4 молекулярний хлор практично
відсутній:

+
HOCl ↔ H + OCl

Сума Cl 2 + HOCl + OCl називається вільним «активним хлором».
У присутності амонійних сполук у воді утворюється гіпохлоритна
кислота, хлорамін NH 2Cl і дихлорамін NHCl 2. Хлор у вигляді хлораміну
називається зв'язаним «активним» хлором.
Джерелами «активного» хлору можуть бути також хлорат
кальцію, гіпохлорити, діоксид хлору. Хлорат кальцію (хлорне вапно)
отримують при взаємодії:

Ca(ОН) 2 + Cl 2 → CaOCl 2 + H 2O

Гіпохлорит натрію утворюється при пропусканні газоподібного
хлору через розчин лугу:

Cl 2 + 2NaOH → NaClO + NaCl

При знешкодженні вод від ціанідів процес проводять в лужному
середовищі. Очищення стічних вод основане на окисленні токсичних
домішок в менш токсичні (приблизно в 1000 разів) ціанатіони з їх
2-
+
подальшим гідролізом в нейтральному середовищі до NH 4 і CO 3 .
Гіпохлорити окислюють в стічних водах сполуки амонію, аміак і
органічні речовини, що містять аміногрупи до моно- і хлорамінів, а
також до трихлористого азоту за реакціями:

NH 3 + HClO = NH 2Cl + H 2O;
NH 2Cl + HClO = NHCl 2 + H 2O;
NHCl 2 + HClO = NCl 3 + H 2O.

Озонування. Озон можна отримувати безпосередньо на очисних
установках, причому сировиною служить технічний кисень або повітря.
Окислення озоном дозволяє забезпечити знебарвлення води, усунення