Page 203 - 6208

Рисунок 15.2.2 - Схема циркуляційної електродіалізної установки
безперервної дії:

1 - подача стічної води; 2 - робочі баки; 3 - бак для розсолу; 4 - випуск розсолу; 5 -
випуск ділюата; 6 - електродіалізатор; 7 - подача рециркуляційного розсолу; 8 -
насоси; 9 - подача суміші рециркуляційної і стічної води, 10 - випуск розсолу з
електродіалізатору; 11 - випуск знесоленої води.
При використанні електрохімічних активних (іонообмінних)
діафрагм підвищується ефективність процесу і знижується витрата
електроенергії. Йонообмінні мембрани проникні тільки для йонів, що
мають заряд того ж знака, що і у рухливих йонів. Зазвичай електролізери
для очищення води роблять багатокамерними (100-200 камер)
почергово з катіоно- і аніонопроникними мембранами. Електроди
поміщають в крайніх камерах. У багатокамерних апаратах досягається
найбільший вихід по струму.
Для знесолення води застосовують гомогенні і гетерогенні
мембран:.
- гомогенні мембрани складаються тільки з однієї смоли і мають
малу механічну міцність;
- гетерогенні мембрани являють собою порошок іонита, змішаний

зі сполучною речовиною - каучуком, полістиролом, метилмеркаптаном
та ін. З цієї суміші вальцюванням отримують пластини.
Мембрани повинні володіти малим електричним опором. На
ефективність роботи електродіалізатора великий вплив має відстань між
мембранами. Зазвичай вона становить 1-2 мм. Щоб уникнути засмічення
мембран стічні води перед подачею в електродіалізатор повинні бути
очищені від зважених і колоїдних частинок. Витрата енергії при
3
очищенні 1 м стічної води, що містить в 1 л 250 мг домішок, до
залишкового вмісту солей 5 мг становить 7 кВт/год. Зі збільшенням
вмісту солей у воді питома витрата енергії зростає. Основним недоліком
електродіалізу є концентраційна поляризація, яка веде до осадження
солей на поверхні мембран і зниження показників очистки.