Page 201 - 6208

результаті цього з одного ряду камер (наприклад, парних) йони обох
знаків виводяться в суміжний ряд камер.
Мембрани для електродіалізатора виготовляють у вигляді гнучких
листів прямокутної форми або рулонів з термопластичного полімерного
зв’язуючого матеріалу та порошку йонообмінних смол (табл. 15.2.1).
Таблиця 15.3 – Характеристики мембран для електродіалізаторів

Селектив
Міцніст
Йонообмінна ність в Електричний опір на 1 м
Товщи ь на
Марка ємність, мг- 0,1 % площі поверхні
на, мм розрив,
экв/г розчині мембрани, Ом
МПа
NaCl
питомий поверхненвий
Аніонітові мембрани
0,5-
МА40 0,5-0,7 0,94 200-250 12-17 12-13
0,7
МА-100 0,3 2-2,3 0,97 150-180 3,5-6 12-14
А4 0,6 3,5 0,93 – – –
РМА 0,1 5 0,96 104 1 8

Катіонітові мембрани
0,4-
МК40 2,3-2,5 0,96 180-203 9,8-16,2 12-15
0,7
МК-100 0,3 2,5-2,8 0,97 120-150 2,4-5 12-15
0,6-
К-2 2 0,96 – – –
0,7
РМК-10 0,3 1,9 0,86 208 6,3 13

Електродіалізні апарати бувають двох типів: прокладочні і
лабіринтові.
Електродіалізатори прокладочного типу (Еду-50, ЕХО-М-
5000х200, «Родник-3») мають горизонтальну вісь електричного поля; їх
3
пропускна здатність складає 2-20 м /год. Електродіалізатори
лабіринтового типу (Е-400М, Еду-2, Еду-1000, АЕ-25) мають
3
вертикальну вісь електричного поля; їх пропускна здатність 1-25 м /год.
Оптимальна область застосування електродіалізаторів - для
очищення стічних вод з концентрацією солей 3-8 г/л. У всіх
конструкціях електродіалізаторів в основному застосовують електроди,
виготовлені з платинованого титану. Для ефективної роботи апаратів
велике значення має промивання електродних камер, що оберігає
крайні мембрани від руйнування продуктами електролізу.

Основними вузлами технологічних схем електродіалізних
установок (Еду) є: