Page 63 - 6194

від двох до шести). Така повна переробка відбувається
завдяки хімічним реакціям, при яких нестабільні мінерали в
умовах метаморфізму розпадаються швидше від більш
стійких в цих умовах мінералів.
До фізичних параметрів, які визначають стійкість
мінеральних асоціацій належать температура, загальний тиск,
наявність води, тиск активних елементів у флюїдах, що може
змінювати ступінь окислення окремих елементів. Кожний
мінерал і кожна порода, як сукупність хімічних елементів,
може існувати лише у конкретних умовах метаморфізму.
Тому, мінерали і породи, стійкі в одних умовах, можуть
виявитись нестійкими в інших. Так, наприклад, глинисті
мінерали, що формуються на поверхні Землі в одних фізико-
хімічних умовах, - нестійкі при потраплянні на глибину або у
випадку дії на них тектонічного стискання в зонах
динамометаморфізму. Навіть високотемпературні мінерали
магматичних порід в результаті дії на них тиску і гарячих
розчинів зазнають суттєвих змін. Однак, в природі існують
окремі мінерали, які в зоні метаморфізму практично не
зазнають змін при збільшенні тиску і температури. До таких
мінералів, в першу чергу, належить кварц.
Поряд з цим, слід зазначити, що при метаморфізмі
загальний хімічний склад порід зазвичай мало змінюється.
Відповідні мінеральні, структурні й текстурні зміни
зумовлені, головним чином, фізичними умовами під час
кристалізації.
Всі перетворення гірських порід при метаморфізмі,
можна розділити на фізичні й хімічні.
До фізичних перетворень належать: руйнування зерен
породи, перекристалізація мінералів, взаємне проростання
зерен мінералів, збільшення розміру зерен, паралельна
орієнтація видовжених або плоских зерен в породах. Однак
при цьому слід зауважити, що загалом структура породи
визначається характером первинного матеріалу, типом
метаморфізму та його інтенсивністю.
До хімічних перетворень належать формування нових
мінеральних асоціацій та перекристалізація існуючих
мінералів. Вони відбуваються під впливом хімічних речовин,
які привносяться флюїдами у вигляді іонів разом з газами і
рідинами. При цьому, може змінюватись навіть хімічний
склад окремих мінералів. У випадках, коли ці зміни
стосуються летких компонентів (Н 2О, СО 2 та ін.),
метаморфізм умовно називають ізохімічним, а при більш
радикальних змінах - алохімічним.
Розглядаючи класичний метаморфізм загалом, слід
зазначити, що він завжди відбувається при більш високих

62