Page 111 - 6194

Потужні морські хвилі виникають при землетрусах на
дні водойми. Їх називають цунамі. Такі хвилі
розповсюджуються зі швидкістю від 50 до 1 000 км/год.
Висота хвиль в області виникнення цунамі сягає 0,1-5 м, а біля
узбережжя збільшується до 10-50 м і більше. Вони мають
надзвичайно велику руйнівну силу. Досягаючи узбережжя,
цунамі викликають руйнування, іноді катастрофічні, як,
наприклад, Курильське (1952 p.), Чілійське (1960 р.),
Аляскінське (1964 р.).
Припливи та відпливи являють собою періодичні
підняття та опускання рівня вод Світового океану під дією
сил, що виникають між Землею і Сонцем та Землею і
Місяцем. Характер припливів і відпливів залежить від
взаємного розташування Землі, Місяця і Сонця, а також
географічної широти, глибини моря, обрисів берегової лінії.
Під дією припливотворних сил Місяця і Сонця земна
поверхня набуває форми еліпсоїду.
Двічі на добу, приблизно через 12 год 26 хв, рівень
води у морях та океанах піднімається, утворюючи припливи, і
двічі опускається, утворюючи відпливи. Одночасно з
припливом в одному регіоні Землі, вода відтікає з іншого. В
міру обертання Землі, кожний меридіан почергово зазнає
високого і низького стояння води з інтервалом 24 год 52 хв.
Неповна відповідність цього інтервалу добі пояснюється тим,
що сам Місяць за добу встигає дещо відійти від свого
попереднього положення. Інтенсивність припливів також
пов'язана із формою океанічної котловини - розміром,
глибиною, положенням на Землі. Ці параметри визначають
періодичність припливних коливань рівня, які можуть бути
півдобовими, добовими або змішаними.
Поверхня твердої оболонки Землі на континентах і під
океанами має досить складний рельєф. На материках
зустрічаються рівнини, плоскогір'я і гірські хребти.
Встановлено, що найбільш високою точкою на земній кулі є
гора Джомолунгма (Еверест) з абсолютною відміткою над
piвнем моря +8882 м. Ha дні океанів виявлено підводні
хребти, окремі вулканічні конуси і плоскогір'я, глибоководні
котловини й западини. Максимальна глибина в Маріанській
западині Тихого океану знаходиться на абсолютній відмітці -
11034 м.
В центральній частині дна океанів простягаються
серединноокеанічні хребти, схили яких, понижуючись,
переходять в океанічні котловини. Вони утворюють єдину
систему довжиною 60000 км. Ширина хребтів змінюється від
декількох сотень до 1000-1500 км, підіймаючись над
океанічними котловинами на 3-4 км. Окремі вершини

110