Page 110 - 6194

вертикальної циркуляції морських вод, які можуть підвищити
або понизити температуру басейну.
Постійна інтенсивна циркуляція вод забезпечує
нормальний газовий режим Світового океану. При його
порушенні відбувається різке зменшення кількості
розчиненого кисню в нижніх горизонтах водних басейнів та
утворюються сірководневі зони. Такі зони є у Чорному та
Балтійському морях. Тут, глибше, ніж 150-200 м, морська
вода містить лише сліди кисню. Внаслідок цього тут
протікають відновлювальні процеси і утворюється
сірководень. Його кількість з глибиною різко зростає і в
придонній частині досягає найбільших значень. Так, у
Чорному морі загальний об'єм насичених сірководнем вод
3
становить 87% (435 км ) від об'єму моря, що негативно
вплинуло на його органічне життя.
На води Світового океану постійно впливають сили
притягання Місяця і Сонця, зміни температури і солоності,
вітри. Ці фактори зумовлюють постійний рух води, який
здійснюється у вигляді течій, хвиль, припливів та відпливів.
Внаслідок цих рухів відбувається переміщення величезних
мас біогенної і мінеральної речовини у вигляді розчинів,
зважених частинок та великих уламків. Це призводить до
утворення комплексів осадових гірських порід і вирівнювання
дна Світового океану.
Течія - це горизонтальне переміщення водних мас в
океанах і морях. Характеризуються вони певним напрямом
розповсюдження, швидкістю й сталістю у часі.
Крім морських течій існують морські протитечії. Вони
спрямовані проти переважаючих у даному районі морських
течій, як правило, поверхневих. Морські протитечії у
підповерхневих, глибинних і придонних шарах вод океану
зумовлені кліматичними умовами, особливостями вітрового
режиму, градієнтами тиску та іншими причинами. Морські
течії й протитечії утворюють у Світовому океані замкнуті
кругообіги, сприяючи обміну енергії в системі “океан-
атмосфера-материк”.
Морські хвилі являють собою коливні рухи води у
морях та океанах. Вони виникають внаслідок дії вітру, змін
атмосферного тиску, підводних землетрусів, припливотворних
сил Сонця і Місяця, нерівностей дна та при переміщенні
cyдeн. Mорські та океанічні хвилі досягають великої висоти і
часто набирають значну швидкість. У відкритому океані
нормальна висота хвилі сягає 1,5-4,5 м, збільшуючись при
сильних штормах до 15-30 м. Максимальну висоту хвилі до 37
м зафіксовано у Тихому океані.

109