Page 91 - 6189

Алгоритм, що враховує структурні особливості колектора
[13], має переваги перед описаним вище за рахунок
використання узагальненого рівняння для інтервального часу:

 k m 1 - а  k m 1 - 

 Т  1 k гл   Т р п   Т ск п     Т гл k гл ш (6.5)
п

 a а 

де k гл ш - коефіцієнт шаруватої глинистості пласта.
Це рівняння є більш загальним, ніж рівняння середнього
часу (6.4), і не вимагає врахування розсіяної глинистості,
оскільки останню враховують величинами m і а (6.1)
Алгоритми, засновані на багатовимірних рівняннях
регресії, зводяться до обчислення полінома, в якому
аргументами, окрім інтервального часу Т п, можуть бути
параметри, які визначають при каротажі, а також глибина
залягання пласта. Подібне рівняння регресії може, наприклад,
мати наступний вигляд:

k n = а + bТ п + с пс + dH, (6.6)

де Н - глибина залягання пласта; а, b, с, d – коефіцієнти 1.

6.3. Визначення пористості пласта-колектора за даними
нейтронного каротажу і гамма-гамма каротажу

6.3.1. Визначення пористості за даними нейтронного
каротажу.
Найбільш поширені алгоритми визначення k n за даними
НК засновані на використанні подвійного різницевого
параметру і багатовимірних рівнянь регресії. Алгоритми, що
використовують подвійний різницевий параметр J нгк, у
більшій мірі застосовують на етапі геофізичної інтерпретації,
коли вносяться поправки за параметри апаратури,
свердловинні умови і визначають водневміст пластів.
На етапі геологічної інтерпретації повинен бути
зроблений перехід від водневмісту до пористості і для цього
90