Page 93 - 6189

попластові дані про глинистість і апріорна інформація у
вигляді констант  ск,  ф,  гл 1.

6.4. Визначення глинистості пласта-колектора за даними
гамма-каротажу і методу самочинної поляризації

6.4.1. Визначення глинистості за природним гамма-
випромінюванням.
Основний прийом визначення k гл за даними ГК пов'язаний
з використанням подвійного різницевого параметра ГК J ГК,
який є результатом геофізичної інтерпретації даних ГК. Для
програм, що виконують визначення k гл, він відноситься до
числа вхідних даних. Перехід J гк до k гл відбувається по-
різному в різних програмах: у програмі Н-05 приймають
k гл=J ГК; в програмі Ц2-26 враховують глинистість опорного
пласта глин: k гл=J ГК k гло.
У програмі GLIN передбачена можливість врахування
глинистості обох опорних пластів k гл1 і k гл2, і, окрім цього,
можливість нелінійного зв'язку k гл з J ГК.
Вид цього зв'язку апроксимований поліномом третього
степеня, коефіцієнти якого задає інтерпретатор. За відсутності
таких даних використовують узагальнену залежність.

6.4.2. Визначення глинистості за даними ПС.
Вихідним параметром при цьому є величина  ПС, яку
отримують під час трансформації кривої ПС. Перехід від  ПС
до глинистості здійснюється на основі емпіричного зв'язку,
який визначають для порід, що складають досліджувані
розрізи. Емпіричний зв'язок табулюють або апроксимують
поліномом. Найпростіший підхід зводиться до уявлення, що
глинистість дорівнює величині (1- ПС).
Викладені прийоми дають сумарну величину глинистості
пласта, що включає розсіяну, агрегатну і шарувату
глинистість. Визначення глинистості за даними ПС
реалізовано в ряді програм у вигляді окремих підпрограм
(модулів), які входять у більш загальні програми 1.

92