Page 30 - 6184

– підвищення хімічного опору конструкційних матеріалів;

– ізоляція поверхні металу від агресивного середовища;

– пониження агресивності виробничого середовища;
– зниження корозії накладенням зовнішнього струму (електрохімічний

захист).
Ці методи можна розділити на дві групи. Перші два методи зазвичай

реалізуються до початку виробничої експлуатації металовиробу (вибір

конструкційних матеріалів і їхніх поєднань ще на стадії проектування і

виготовлення виробу, нанесення на нього захисних покриттів). Останні два

методи, навпаки, можуть бути здійснені тільки в ході експлуатації

металовиробу (пропускання струму для досягнення захисного потенціалу,

введення в технологічне середовище спеціальних добавок-інгібіторів) і не

пов’язані з якою-небудь попередньою обробкою до початку використання.

При застосуванні перших двох методів не можуть бути змінені склад

сталей і природа захисних покриттів даного металовиробу при безперервній

його роботі в умовах змінної агресивності середовища. Друга група методів

дозволяє за необхідності створювати нові режими захисту, що забезпечують

найменшу корозію виробу при зміні умов їхньої експлуатації. Проте в

кожному випадку доводиться вирішувати яким із засобів, або в якому їхньому

поєднанні можна отримати найбільший економічний ефект.

Широко застосовуються такі основні вирішення захисту металевих

конструкцій від корозії.

Захисні покриття

Металеві покриття

За принципом захисної дії розрізняють анодні і катодні покриття.

Анодні покриття мають у водному розчині електролітів більш

негативний електрохімічний потенціал, ніж захищений метал, а катодні –

позитивніший. Унаслідок зсуву потенціалу анодні покриття зменшують або

повністю усувають корозію основного металу в порах покриття, тобто