Page 229 - 6183

1. Визначення можливих способів відновлення з кожного дефекту
(поверхні) на основі аналізу: відновлюваної деталі (характер дефекту,

величина зношування, точність обробки, матеріал, твердість, конструкція
деталі та ін.); організаційної доцільності (тобто з'ясовується можливість у

даних конкретних виробничих умовах у заданий термін і в необхідному
обсязі відновити деталі встановленої номенклатури); можливих засобів

технологічного оснащення. На цьому етапі дають логічну оцінку способів

відновлення з погляду показників призначення: геометричних параметрів;

параметрів поверхневого шару, механічних і фізико-механічних

властивостей, структури матеріалу, хімічних і фізичних характеристик

відновлених поверхонь.

2. Відібрані способи оцінюють за тпкими показниками (критеріями)

якості:

а) технологічністю способів, обумовлених трудомісткістю і

собівартістю відновлення; коефіцієнтами витрати матеріалу і

оброблюваності, кратністю відновлення;

б) продуктивністю, що розраховується по формулі:

t
К  рм , (7.1)
П
t
i
(де К п – коефіцієнт продуктивності; t р.м – основний час відновлення

умовної деталі ручним наплавленням; t і – основний час відновлення умовної

деталі даним способом). Значення коефіцієнта продуктивності для різних

способів відновлення наведено у табл. 7.1.

в) надійністю окремих елементів (поверхонь) деталі, відновлених

розглянутими способами, які оцінюють одним з одиничних показників

залежно від типу деталі.

3. Вибір сукупностей способів відновлення з обліком їх логічного

взаємозв'язку, технологічної спадковості і обмежень за такими показниками:

ергономічним, екологічним, естетичним, номенклатурної поширеності,

рівень механізації, автоматизації, уніфікації і патентної чистоти. У більшості

225