Page 18 - 6133

Згадані базові стратегії можуть бути класифіковані таким
чином:
- Стратегія І: зменшення потреби в продукті.
- Стратегія II: зміни в продукті для підвищення рівня
його екологічності.
- Стратегія III: зміни у використанні продукту для
підвищення екологічності процесів споживання й утилізації
відходів споживання.
Стратегія І полягає у відмові від споживання певних
продуктів або в зменшенні потреби в будь-яких видах
продуктів; останнє означає зниження матеріаломісткості
споживчого попиту; це пов'язано безпосередньо з завданнями
екологізації, адже виготовлення будь-якого виробу так чи
інакше пов'язане з виробництвом матеріалів чи енергії, а отже,
побічно є причиною екодеструктивного впливу. Пріоритетним
напрямком слід вважати відмову від екологічно несприятливих
продуктів або заміну їх на більш чисті. Наслідком цієї стратегії
можуть бути зменшення матеріаломісткості та енергоємності
продукції, вдосконалення структури споживання, відмова від
товарів і послуг, які не є життєво необхідними для людини.
Стратегія II стосується будь-яких змін у продукті, у т.ч.
зменшення шкідливості ресурсів (зокрема, шляхом заміни
шкідливих ресурсів на менш шкідливі) та/або процесів, що
використовуються для виробництва даного продукту. Окремо
можна говорити про усунення тих властивостей самих
продуктів, що можуть створювати екологічну небезпеку на
стадії споживання продукту.
Стратегія III стосується всіх видів змін у процесі
використання продукції, що зменшують процеси
екодеструктивного впливу. До подібних змін можуть бути
віднесені: впровадження прийомів екологічно безпечного
використання виробів; обмеження в просторі й часі
застосування даної продукції в тих сферах, де її використання
може спричинити особливо небезпечні екологічні наслідки.
Один із аспектів - застосування таких методів споживання, які б
сприяли екологізації відходів споживання.
Як проміжні стратегії можуть бути сформульовані
підходи, що ґрунтуються на комбінації зазначених трьох
базових стратегій.
Субстратегія І + II: зміни в продукті. Обумовлює
подовження життєвого терміну продукту (збільшення терміну
служби, поліпшення ремонтопридатності, підвищення якості,
міцнісних характеристик, розширення функціонального ряду
виробів, ін.).
Субстратегія II + III. Удосконалення процесів
використання відходів споживання; передбачає будь-які зміни,
18