Page 13 - 6133
P. 13

З  урахуванням  тих  традицій,  що  існують  в  науковій  і
            навчальній літературі, можна дати такі визначення.
                  Екологічна  політика  -  це  здійснювана  економічнім
            суб'єктом вищого рівня (державою, міждержавним утворенням)
            генеральна лінія дій або система заходів, що визнають напрями
            природокористування  і  стан  довкілля.  Екологічна  політика
            визначає    екологічну   спрямованість   діяльності   окремих
            складових  господарського  суб'єкта  згідно  з  його  цілями,
            завданнями  та  інтересами.  З  екологічною  політикою  пов'язані
            структурна,   інвестиційна,   фінансово-кредитна,   соціальна,
            зовнішньоекономічна,  науково-технічна,  податкова,  бюджетна
            політика суб'єкта господарювання.
                  У  широкому  розумінні  екологічна  стратегія  поєднує
            довгострокові, найбільш принципові, важливі настанови, плани,
            наміри  керівництва  суб'єкта  господарювання  щодо  екологічної
            діяльності.
                  Стратегія – це всебічний комплексний план, призначений
            для  забезпечення  досягнення  цілей.  Стратегічне  планування
            включає:  1)  оцінку  і  розподіл  ресурсів;  2)  адаптацію  до
            зовнішнього  середовища;  3)  внутрішню  координацію  –
            відображення  сильних  і  слабких  сторін  діяльності;  4)
            усвідомлення організаційних стратегій
                  Екологічна  стратегія.  Сутність  стратегії  можна
            коротко  виразити  через  дві  ключові  функції,  які  вона
            забезпечує:
                  - визначення цільової настанови, перспективних напрямків
            і  траєкторії  руху  даного  господарського  суб'єкта  в  часі  й
            просторі;
                  -  створення  динамічної  моделі  доцільної,  системної
            діяльності  людей,  що  враховує  вплив  факторів  зовнішнього  і
            внутрішнього середовища.
                  У літературі зазначені два змістовні відтінки розглянутих
            функцій  стратегії  часто  відрізняються  термінологічно.  Якщо
            стратегія розглядається як формування цільової настанови, вона
            називається  стратегією  результату,  а  стратегія,  спрямована  на
            визначення    пріоритетної   моделі   поведінки,   називається
            стратегією процесу.
                  Стратегія     результату    обумовлена     формуванням
            головних  цільових  настанов  господарського  суб'єкта.  Звичайно
            виділяють  три  основних  рівні  формування  екологічних  цілей
            будь-якого суб'єкта:
                  1  Вибір  генеральної  мети;  вона  служить  точкою  відліку
            при аналізі  альтернативних  управлінських  рішень  (зокрема,  на
            міждержавному     рівні   генеральною   метою    може    бути
            забезпечення  стійкого  розвитку  та  збереження  можливостей
            виживання  людства,  на  державному  рівні  генеральною
                                                                       13
   8   9   10   11   12   13   14   15   16   17   18