Page 113 - 6130
P. 113

Другий  підхід  до  спільного  брендингу  є  менш  поширеним,  але  дуже
         ефективним для деяких компаній. Для „приймаючої” торгової марки вигідно, коли її
         товар  підтверджується  відомим  постачальником.  І  для  постачальника,  і  для
         виробника  вигідно,  що  їх  спільний  продукт  збільшує  свою  відчутну  цінність.
         Найвідомішим  і,  мабуть,  найуспішнішим  прикладом  такого  брендингу  є  кампанія
         “Intel  Inside”  по  просуванню  процесорів  “Intel”  і  персональних  комп’ютерів.  В
         якості  інших  прикладів  можна  навести  рекламу  використання  замінника  цукру
         “Nutrasweet”  в  прохолоджувальних  напоях  і  кампанію  по  просуванню  логотипу
         “Café de Colombia”. Колумбійська кавова федерація надає право на використання
         цього логотипу тільки тим виробникам готової кави, які використовують виключно
         колумбійську  сировину,  тобто  випускають  100%  колумбійську  каву.  Сам  по  собі
         логотип  “Café  de  Colombia”  не  є  торговою  маркою  кави:  це  підтвердження  на
         підтримку власних брендів незалежних виробників. Побачивши на упакуванні такий
         знак, споживач може бути впевненим, що кава вирощена в Колумбії, а її виробник
         плідно співпрацює з Колумбійською кавовою федерацією.
               Торгова марка-винищувач
               Концепцію  марки-винищувача  повинен  знати  кожен  бренд-менеджер
         незалежно від того, використовує його компанія таку марку, чи ні. Так називають
         торгову марку, ціна якої набагато нижча, ніж у лідера ринку – як мінімум на 20%, а
         частіше  –  на  30%  і  більше.  У  неї  немає  ніякої  маркетингової  підтримки;  єдиним
         фактором,  який  стимулює  продаж,  є  ціна.  За  своїм  компонентним  складом
         (формулою)  товар  такої  марки  відрізняється  від  головного  бренду.  Ця  різниця
         проявляється  в  інформації  про  продукт,  яка  наводиться  на  упакуванні,  а  також  в
         буклетах, якщо вони є. Найголовнішим є те, що марка-винищувач існує порівняно
         недовго. Вона створюється для того,  щоб захистити головну марку у випадку атаки
         зі  сторони  дешевших  альтернатив.  Випускаючи  на  ринок  „винищувача”,  компанія
         може  зберегти  цінову  позицію  первинної  торгової  марки  і  не  дати  розвернутися
         конкуренту, який пропонує дешевше рішення. Пізніше, коли „винищувач” виконає
         свою  місію,  і  спроба  цінової  конкуренції  завершиться,  таку  марку  можна  буде
         ліквідувати.
               При  правильному  підході  торгова  марка-винищувач  може  бути  дуже
         ефективною. Однак слід зазначити, що з точки зору контролю така стратегія аж ніяк
         не є найпростішою. Тиск всередині компанії може виявитися настільки сильним, що
         будуть  пропущені  або  оптимальні  терміни  запуску,  або  терміни  ліквідації  марки-
         винищувача,  або  і  ті,  й  інші.  Крім  того,  не  на  кожному  ринку  можна  досягти
         необхідної  цінової  переваги.  Якщо  говорити  про  ринок  споживчих  товарів,  то  в
         категорії продуктів харчування більшість таких спроб завершились невдачею; а от у
         секторі пральних порошків і аналогічної продукції, навпаки, є вдалі приклади.
               Торгова марка-винищувач схожа на третинну марку в тому значенні, що обидві
         просуваються  виключно  на  базі  ціни.  Проте  є  й  відмінності:  третинна  марка
         створюється  надовго  і  при  своїй  невеликій  вартості  повинна  якимось  чином
         приносити  прибуток  виробнику;  в  той  час  як  марка-винищувач  випускається
         тимчасово  і  може  бути  збитковою.  У  неї  інше  завдання:  захистити  прибуткового
         лідера ринку (хоча, звісно, і лідер може не приносити прибутку).


                                                           111
   108   109   110   111   112   113   114   115   116   117   118