Page 206 - 6111

Перше покоління трансп’ютерів (Т212, Т414 і Т805)
розроблялося для систем реального часу і цифрової обробки
сигналів. Для подібних завдань потрібні порівняно невеликі КС з
швидкісними каналами зв’язку між сусідніми процесорами і
швидким перемиканням контексту. Під контекстом розуміється
вміст регістрів, який при переході до нового завдання в ході
багатозадачної обробки може бути змінений і тому повинен бути
збережений, а при поверненні до старого завдання -
відновлений.
У трансп’ютерах другого покоління (Т9000) істотно підвищена
продуктивність і покращені канали зв’язку. Головна особливість
трансп’ютерів другого покоління - розвинені комунікаційні
можливості, хоча в обчислювальному плані, навіть не дивлячись на
наявність в них блоків для операцій з плаваючою комою, вони
сильно поступалися універсальним мікропроцесорам Power РС і
Pentium.
Узагальнена структура трансп’ютера (рис.16.7) включає:
- центральний процесор;
- АЛП для операцій з плаваючою комою;
- канали зв’язку;
- внутрішню пам’ять (ОЗП);
- інтерфейс для підключення зовнішньої пам’яті;
- інтерфейс подій (систему переривань);
- логіку системного сервісу (систему обслуговування);
- таймери.

205