Page 204 - 6111

черговий операнд, проводиться негайне його прочитування в буфер
відповідного процесора. Операнди з інших ПЕ приймаються на
основі протоколу зв’язку з підтвердженням.
Рис.16.5,а фіксує ситуацію після первинного заповнення
вхідних буферів. Тут ПЕ(1,1) підсумовує добуток a х e з вмістом
свого акумулятора і транслює операнди а і е своїм сусідам. Таким
чином, перший хвильовий фронт обчислень (рис.16.5, б)
переміщується в напрямі від ПЕ(1,1) до ПЕ(1,2) і ПЕ(2,1). Рис.16.7,
в ілюструє продовження розповсюдження першого фронту і
результат від ПЕ(1,1) другого фронту обчислень.
В порівнянні з систоличними КС масиви хвильового фронту
володіють кращою масштабованістю, простіші в програмуванні і
характеризуються вищою відмовостійкістю.

16.5 КС на базі трансп’ютерів і з неоднорідним доступом
до пам’яті
Поява трансп’ютерів пов’язана з ідеєю створення різних по
продуктивності КС за допомогою прямого з’єднання однотипних
процесорних чіпів. Сам термін об’єднує два поняття -
“транзистор” і “комп’ютер”.
Трансп’ютер - це надвелика інтегральна мікросхема (НВІМ),
що містить в собі центральний процесор, блок операцій з
плаваючою комою (окрім трансп’ютерів першого покоління Т212 і
Т414), статичний оперативний пристрій, що запам’ятовує,
інтерфейс із зовнішньою пам’яттю і декілька каналів зв’язку.
Перший трансп’ютер був розроблений в 1986 році фірмою
Inmos.
Канал зв’язку складається з двох послідовних ліній для
двостороннього обміну. Він дозволяє об’єднати трансп’ютери між
собою і забезпечити взаємні комунікації. Дані можуть пересилатися
поелементно або як вектор. Одна з послідовних ліній
використовується для пересилки пакету даних, а друга - для
повернення пакету підтвердження, який формується, як тільки
пакет даних досягне пункту призначення.
На базі трансп’ютерів можна легко побудувати різні види КС.
Чотири канали зв’язку забезпечують побудову двовимірного
203