Page 14 - 6111

відносинах і т.д. Об’єднання різнотипних задач в одну задачу
оптимізації виявляється не результативним через різнотипність
обчислювальних процедур, що повинні використовуватися в
процесі оптимізації. По-друге моделі, що є в розпорядженні
дослідників носять, як правило, локальний характер, відтворють
властивості досить вузького класу структурних рішень і режимів
функціонування. Об’єднання простих моделей у складну приводить
до розривів функцій, що не тільки утрудняє, але практично
виключає можливість застосування методів оптимізації.
З цих причин при синтезі систем прагнуть по можливості
зменшувати розмірність задач шляхом поділу задання синтезу на
послідовність етапів, що зводяться до простих комбінаторних, чи
завдань чисельної оптимізації. При цьому проектування системи
ведеться зверху вниз – від найбільш загальних рішень, зв’язаних із
системою в цілому, до часткових рішень, що відноситься до
окремих підсистем і їхніх частин. При розвязку багатьох завдань
синтезу необхідно використовувати дуже прості моделі
функціонування системи і її складових, що приблизно
представляють залежності між характеристиками і параметрами. У
цих умовах вибір проектних рішень здійснюється на основі досвіду
й інтуїції розробників. Таким чином, синтез комп’ютерних систем
зводиться до розв’язку значного числа взаємозалежних завдань
вибору способів організації і визначення параметрів проектованої
системи в різних аспектах її організації й у відношенні до різних
підсистем і елементів. При цьому використовуються як формальні,
так і евристичні методи, причому на останні приходиться значне
число проектних задач, що виходять за рамки можливостей відомих
методів теорії комп’ютерних систем.

1.3 Методи теорії КС
Важливим кроком у побудові теорії систем є розробка
аксіоматики, яка характеризує область і умови застосування теорії,
а також вибір математичного апарату досліджень в галузі
проектування та аналізу систем. По-перше, слід визначити термін -
абстрактна теорія систем, яка відокремлює теорію від прикладних
задач і формалізує математичний апарат, який відповідає
методології побудови систем.
Абстрактна теорія систем нараховує 8 рівнів:
- символічний або лінгвістичний;
- теоретико-множинний;
- абстрактно-логічний;
- топологічний;
- логіко-математичний;
13