Page 13 - 6111

використання методу оптимізації, що відповідає виду цільової
функції (1.1) і обмеженням (1.2). Метод оптимізації повинний
гарантувати визначення глобального оптимуму цільової функції
Ε = Φ(Υ), визначеної на множині конфігурацій S і режимів обробки
С.
Складність задачі синтезу комп’ютерної системи обумовлена
числом варійованих параметрів, що описують конфігурацію і
режим функціонування системи, і областю варіювання параметрів.
При загальній постановці задачі синтезу, коли множині
конфігурацій S і режимів обробки C містять у собі всі варіанти
побудови систем (одномашинні і багатомашинні, мультіпроцесорні
і мережеві) і різні способи керування задачами, даними і
завданнями, складність завдання синтезу перевершує можливості
методів моделювання й оптимізації. Тому в загальній постановці
завдання синтезу комп’ютерних систем виявляється
нерозв’язуваним. Для рішення завдання синтезу його спрощують
поділом на послідовність етапів, на кожному з яких виявляються
окремі аспекти організації системи:
- виходячи з призначення системи (клас розв’язуваних задач,
технологія обробки даних, вимоги до продуктивності й умови
роботи) і стану елементної бази визначається клас комп’ютерної
системи: одномашинна система, мультипроцессорний комплекс,
локальна мережа й ін. При цьому аналізується ефективність систем
різних класів і вибирається клас, що щонайкраще задовольняє
призначенню системи;
- в обраному класі систем синтезується архітектура системи:
визначається склад пристроїв, їх функціональні можливості і
технічні характеристики, типи інтерфейсів і структура зв’язків між
пристроями, щонайкраще відповідають призначенню системи;
- визначається режим обробки даних і його параметри (склад і
функції системних процесів, алгоритми розподілу ресурсів між
завданнями і задачами, типи і діапазони пріоритетів і ін.). Цим
установлюються функції керуючих програм операційної системи і
склад системного програмного забезпечення.
Навіть при поділі завдання синтезу на три чи більші числа
етапів синтез, зв’язаний з кожним етапом, не вдається звести до
єдиної математичної процедури – задачі математичного
програмування. Це обумовлено двома основними причинами. По-
перше, синтез зв’язаний з різнотипними параметрами: одні є
кількісними, а інші – якісними, тобто ознаками типу структури,
пристроїв, пам’яті, інтерфейсів, способів керування процесами й ін.
Тому синтез зводиться до задач чисельного математичного
програмування, а також до комбінаторних задач на сполученнях,
12