Page 31 - 6106

користування, проводити матеріальне стимулювання, утримувати соціальну

інфраструктуру, підтримувати діяльність невиробничих галузей.

Самоокупність є передумовою роботи суб’єктів господарювання на

самофінансуванні. При самофінансуванні господарство повинне за рахунок

виручки від реалізації продукції та інших грошових надходжень не тільки

відшкодовувати всі витрати, зв’язані з простим відтворенням, але і створювати

фонди нагромадження в розмірах необхідних для нарощування виробництва

продукції в намічених темпах.

Таким чином всі витрати на ведення господарства, його соціальним

розвитком і розширеним відтворенням підприємство повинно здійснювати за

рахунок засобів зароблених трудовим колективом.

Обсяг фінансових ресурсів, що можуть спрямовуватися на

самофінансування підприємства в поточному періоді складається із залишків

власних фінансових ресурсів попередніх періодів та суми власних фінансових

ресурсів поточного періоду.

При не достатку власних джерел необхідних для роботи в умовах

самофінансування можуть залучатися позикові кошти. При залученні

позикових коштів необхідно враховувати можливість їх погашення в

майбутньому за рахунок прибутку від кредитованих заходів.
В економічній літературі, залежно від способу відображення прибутку

у балансі виокремлюють:
- приховане самофінансування;

- відкрите самофінансування (тезаврація прибутку).
Приховане самофінансування пов’язане з формуванням приховуваних

резервів та використанням прихованого прибутку. Під прихованими резерва-

ми розуміється частина власного капіталу підприємства, яка не відображена в

балансі, в результаті обсяг власного капіталу, що відображений в балансі буде

меншим, ніж він є насправді. В результаті порушується принципи

достовірності показників фінансової звітності, а це в свою чергу призводить

до неправильних висновків зовнішніх користувачів цієї інформації. Крім
30