Page 463 - 61
P. 463

Однак, оскільки у нас немає ніяких характеристик останнього
                            бинара,  в  подальшому  будемо  говорити  тільки  про  матерію
                            (маючи на увазі речову і неречову її складові) і ІП.
                                  ІП для матерії є одночасно і навколишнім середовищем,
                            і  її  невід’ємною  частиною.  ІП  –  це  специфічний  “вакуум  –
                            ефір”. Матерія і енергія, як і все історичне, взаємодіє з навко-
                            лишнім середовищем (ІП), і результат цієї взаємодії залежить
                            не тільки від вихідних властивостей матерії та енергії, але й
                            властивостей  навколишнього  середовища  —  ІП.  При  цьому
                            рівень взаємодії носить адаптовано-еволюційний характер. Це
                            означає,  що  в  свою  чергу  навколишнє  середовище  (ІП)  має
                            властивості,  не  тільки  початково  надані  їй  ким-небудь  або
                            чим-небудь, ІП змінюється під впливом матеріально-енергети-
                            чних процесів. Воно взаємозумовлено еволюціонує з матері-
                            єю-енергією.  Однак  матерія-енергія  гіпотетично  може  почи-
                            нати свою еволюцію з хаосу, який має максимальну ентропію.
                                  Що стосується ІП, то воно, швидше за все, завжди несе
                            сліди (порції, монади) інформації про процеси, які відбували-
                            ся раніше і тим самим може ініціювати матерію і енергію до
                            впорядкування.  Тобто  припустимо  ІП  несе  неентропійний
                            (швидше, оптимізаційно-управляючий) потенціал.
                                  В міру структуризації матеріально-енергетичної субста-
                            нції  відбувається зменшення градієнта потенціалів – це умов-
                            на характеристика того, що відбувається в дійсності, виражена
                            на  зрозумілій  нам  мові.  До  цього  питання  повернемося  при
                            викладенні питань еволюції.

                                           9.2.2 Про структуру і види ІП

                                  Отже,  кожен  об’єкт  має  своє  ІП.  Така  впевненість
                            Г.І.Швебса [2] грунтується ще й на досвіді біолокації. Практи-
                            чно кожен об’єкт (або, більш правильно, його ІП) може бути
                            ідентифікований через його ІП з допомогою індикаційної ра-
                            мки (біотензора).
                                  З цього приводу існує багато публікацій. Про прагмати-
                            чну сторону ефекту біоіндикації людині стало відомо, очевид-
                            но,  понад  4000  років  тому.  Найчастіше  і  з  великим  успіхом
                            метод застосовувався для пошуків підземних вод з допомогою
                            лози (прутика), хоча по-різному він використовувався (і досі



                                                           506
   458   459   460   461   462   463   464   465   466   467   468