Page 338 - 61

У нас рівні шумів визначають за ГОСТ 12.1.003-76 “Си-
стема стандартів безпеки праці. Шум. Загальні вимоги безпе-
ки”. Як допустимі норми встановлено такі рівні шуму, які, ді-
ючи протягом тривалого часу, не викликають зниження гост-
роти сприймання звуку й забезпечують задовільну розбірли-
вість мови на відстані 1,5 м від того, хто говорить. Допустимі
межі сили звуку в різних мовах становлять 45-85 дБ, больовий
поріг – 140 дБ. У разі постійного шумового фону 70 дБ вини-
кає розлад ендокринної та нервової систем, 90 дБ – порушу-
ється слух, 120 дБ – з’являється фізичний біль, який стає не-
стерпним [3].
Рекомендовані діапазони шумів всередині приміщень рі-
зного призначення такі:
для сну, відпочинку — 30-45 дБ;
для розумової праці — 45-55 дБ;
для лабораторних досліджень,
роботи з ЕОМ — 50-65 дБ;
для виробничих цехів, гаражів, магазинів — 56-70 дБ.
Джерелами шумів є всі види транспорту, промислові
об’єкти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприйма-
чі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи.
Боротьбі з шумом надають великого значення, створюю-
чи шумовловлюючі екрани, поглинаючі фільтри, безшумні
механізми, змінюючи технології виробництв і динаміку
транспортних потоків.
Шуми поділяють на сталі, переривчасті, змінні, фонові
та імпульсивні (тривалістю менше секунди). За частотно-
амплітудними параметрами розрізняють широкочастотні, то-
нальні, низькочастотні (менше 350 Гц), середньочастотні (350-
1000) і високочастотні (понад 1000 Гц) шуми. Чим вища тона-
льність звуків (шуму), тим шкідливіші вони для органів слуху.
Тому для шумів різних частот існують різні гранично допус-
тимі норми. Так, низькочастотні шуми навіть до 100 дБ особ-

529