Page 7 - 6094

з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
(Стаття 42. ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ- надалі - ГК)
Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які
здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію
(сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть
відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків,
передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є:
1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного
кодексу України , державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно
до Господарського Кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;
2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють
господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суб'єкти господарювання - господарські організації, які діють на основі права
власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус
юридичної особи, що визначається цивільним законодавством та цим Кодексом.
Привертає до себе увагу та обставина, що підприємництво із самостійного виду
діяльності перетворилось на різновид господарської діяльності. Відповідно до ч. 2 ст. 3
ГК господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних
результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти
підприємництва — підприємцями. Господарська діяльність також може здійснюватись
і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Отже, господарська діяльність поділяється на підприємницьку (комерційну) і
некомерційну господарську діяльність. Іншими словами, будь-яка підприємницька
діяльність є господарською діяльністю, але не всяка господарська діяльність є
підприємництвом.
Заслуговує на увагу також і назва гл. 4 ГК, присвяченої правовій регламентації
підприємницької діяльності, а саме: “Господарська комерційна діяльність
(підприємництво)”.
З’ясовуючи зміст поняття підприємництва, доцільно звернути увагу на ознаки
підприємницької діяльності. Саме вони мають слугувати чіткими критеріями
відмежування підприємництва від інших видів соціально значущої діяльності.
Потрібно мати на увазі, що в численних працях науковців — юристів і
економістів — наводяться такі ознаки підприємницької діяльності:
1) творчий та інноваційний характер цієї діяльності;
2) самостійна юридична відповідальність;
3) соціально відповідальний характер;
4) особиста майнова відповідальність;
5) майнова відповідальність юридичної особи;
6) постійне самооновлення.
Поряд із цим ознаки підприємницької діяльності наводять виходячи зі змісту
законодавчого визначення підприємництва. У контексті вивчення даної теми такий
підхід видається більш вдалим і виправданим..
Отже, зі змісту ст. 42 ГК можна визначити такі ознаки підприємництва:
1) самостійність — стан, який дає змогу підприємцю без обмежень
приймати рішення та здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить
чинному законодавству;
2) ініціативність передбачає здійснення особою певних дій, яким властивий
прояв винахідливості, кмітливості, індивідуальних здібностей;

7