Page 6 - 6094

 підприємництво є універсальною загальноекономічною функцією будь-якої
економічної системи та поєднується з виконанням інших видів діяльності
(управлінням, науковими розробками, маркетингом та ін.) і тому “розподіляється”
серед різних спеціалістів. Статус власника не виступає у Шумпетера визначальною
властивістю підприємця;
 підприємництво є функцією господарсько-політичного середовища, яке
визначає його можливості, типи, мотивації.
У центр своєї теорії економічного розвитку Й. Шумпетер поставив підприємця,
в якому втілені принципово нові підприємницькі якості, що стали рушієм економічного
науково-технічного прогресу XX ст. Підприємницьку функцію він ототожнював із
функцією економічного лідерства і новаторства. Шумпетер зазначав, що інновація –
дітище підприємництва, а підприємець – творець інновації.
Процес виробництва Шумпетер розглядав як певну комбінацію сил і засобів, а
завдання підприємця вбачав у тому, щоб своєчасно і правильно комбінувати їх. На його
думку, квінтесенція підприємницької діяльності полягає у тому, щоб ефективно
здійснювати п'ять типів "нових комбінацій".
1. Виробництво нових благ та поліпшення якості існуючих благ.
2. Впровадження нових способів виробництва.
3. Відкриття й освоєння нових ринків збуту.
4. Використання нових джерел отримання сировини чи напівфабрикатів.
5. Проведення реорганізації у певній галузі чи створення промислових
організацій нового типу.
Узагальнюючи наукові погляди на сутність підприємництва і на роль
підприємця в контексті історичної еволюції, можна констатувати, що підприємець – це
активний суб'єкт пошуку й реалізації нових можливостей у генеруванні та освоєнні
новаторських ідей, розробленні нових продуктів і технологій, здійсненні інновацій та
оволодінні перспективними факторами економічного розвитку.
Міжнародна практика господарювання доводить, що підприємництво не може
існувати без чітких та ефективних законодавчих актів. Тому Верховною Радою України
було схвалено Закон України "Про підприємництво", який вступив у дію 1 березня 1991
року (згідно чинного Господарського Кодексу України втратив чинність). Юридично
цим Законом України підприємницький вид діяльності визначається як "безпосередня
самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції,
виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється
фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької
діяльності у порядку встановленому законодавством". Базовими законодавчими актами
України, які регламентують підприємницьку діяльність, є Господарський кодекс
України (16.01.2003), Закони України "Про господарські товариства" (19.09.1993 р.),
"Про фермерське господарство" (10.06.2003 р.), "Про захист економічної конкуренції"
(11.01.2001 р.) та інші.
Сьогодні для багатьох громадян підприємницька діяльність стала основним
видом роботи. Ринок праці потребує працівників, які здатні працювати у багатьох
сферах, екстраполювати ідеї з однієї професійної сфери в іншу. Відкритість і гнучкість
свідомості допомагає швидше засвоювати переваги нової соціально- економічної
ситуації. Серед проблем, що потребують негайного розв’язання – відсутність
економічних знань та спеціальної підготовки, які постають необхідною умовою для
заняття підприємництвом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик
господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями)

6