Page 5 - 6094

ТЕМА 1. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦТВА В СУЧАСНИХ
УМОВАХ. ПІДПРИЄМСТВО ЯК ОСНОВНА СТРУКТУРНА ЛАНКА
ПІДПРИЄМНИЦТВА

1.1 Сутність підприємництва.
1.2 Правове середовище підприємництва
1.3. Державна реєстрація
1.4 Державне регулювання підприємництва
1.5 Поняття про підприємство як суб’єкт господарювання.
1.6 Види підприємств. Види об’єднань підприємств.
1.7 Зовнішнє середовище функціонування підприємств.
1.8 Тестові завдання
1.9 Контрольні питання

1.1. Сутність підприємництва.

Перехід на початку 90-х років XX століття до нової моделі господарювання,
становлення та розвиток підприємництва на основі самостійної ініціативи та
трансформації державної власності в інші форми, визначення конституційних основ
незалежної Української держави суттєво позначилися на всіх напрямках розвитку
нашого суспільства: політичному, економічному, культурному, освітньому.
Перші спроби теоретичного осмислення поняття “підприємництво” розпочалися
з XVII ст. Вагомий внесок у дослідження підприємництва зробили відомі західні вчені
XVIII – XX ст. Р. Кантільйон, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сей, А. Маршалл та інші. На
початку XX ст. економісти-соціологи М. Вебер, В. Зомбарт, Й. Шумпетер у своїх
дослідженнях, приділяли велику увагу значенню підприємницькій діяльності в
економічному житті будь-якої країни.
Підприємець, за висловом А. Сміта, є власником, який іде на економічний ризик
заради реалізації певної комерційної ідеї та отримання прибутку. Підприємець планує,
організує виробництво та розпоряджається його результатами.
У XVIII ст. подальше осмислення поняття підприємництва здійснював
французький економіст Жан Батіст Сей, який пов'язував підприємництво з організацією
людей у межах виробничої одиниці. Він мав особистий досвід у сфері бізнесу, образно
сприймав його, чого були позбавлені інші класичні економісти. Для Сея підприємець –
це людина, яка організує інших людей у рамках виробничої одиниці. Він ставив
підприємця у центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло на багатьох
теоретиків-економістів. Зокрема, Ж.Б. Сей вважав, що підприємець – це економічний
агент, який комбінує фактори виробництва (землю, капітал та працю).
Альфред Маршалл ототожнював підприємництво з менеджментом. У
фундаментальній праці "Принципи економікс" (1890 р.) А. Маршалл особливо
наголосив на інноваційному моменті та активній ролі самого підприємця у застосуванні
нових машин і технологічних процесів.
Вагомими у розробці теорії підприємництва стали праці австро-американського
економіста й соціолога Йозефа Шумпетера. Концепція підприємництва Й. Шумпетера
ґрунтується на трьох головних засадах:
 функція підприємництва полягає головним чином у революціонізації та
реформуванні виробництва шляхом використання різноманітних можливостей для
випуску нових або старих товарів новими методами, відкриття нових джерел сировини,
ринків, реорганізації виробництва. Отже, змістом підприємництва є “здійснення нових
комбінацій” факторів виробництва або різні нововедення;

5