Page 10 - 6094

9) виробництво лікарських засобів, оптова та роздрібна торгівля лікарськими
засобами, імпорт лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів) - з
урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про лікарські засоби";
10) медична практика;
11) ветеринарна практика;
12) випуск та проведення лотерей;
13) туроператорська діяльність;
14) посередництво у працевлаштуванні за кордоном;
15) перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів
річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом,
міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом;
16) транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом;
17) діяльність на ринку природного газу, яка ліцензується з урахуванням
особливостей, визначених Законом України "Про ринок природного газу";
18) централізоване водопостачання та водовідведення, крім централізованого
водопостачання та водовідведення за нерегульованим тарифом;
19) виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії
магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання
теплової енергії, крім виробництва, транспортування та постачання теплової енергії за
нерегульованим тарифом;
20) охоронна діяльність;
21) перероблення і захоронення побутових відходів.

Цивільний та Господарський кодекси України
Розглядаючи питання джерел правового регулювання підприємницької
діяльності, потрібно орієнтуватися на основні положення Цивільного й Господарського
кодексів України. Цивільним кодексом України (далі — ЦК) від 16.01.03 (набрав
чинності з 01.01.04) регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні
відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій
самостійності їх учасників.
Разом з тим Господарський кодекс України (далі — ГК) від 16.01.03 (набрав
чинності з 01.01.04) містить положення, що передбачають застосування до регулювання
господарських відносин положень ЦК (наприклад, у ст. 175 ГК зазначено, що майнові
зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються
ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК).
Варто зауважити, що розмежування предмета регулювання ГК і ЦК є складною
проблемою, що виникла після набрання чинності цими новими кодексами. Виходячи зі
змісту ГК і ЦК можна зробити висновок що застосування положень ЦК до регулювання
господарських відносин не виключається, але за наявності колізії переважному
застосуванню підлягають норми, сформульовані в ГК.
Господарський кодекс України установлює правові засади господарської
діяльності (господарювання).
ГК має на меті забезпечити зростання ділової активності суб’єктів
господарювання, розвиток підприємництва та на цій основі підвищення ефективності
суспільного виробництва, його соціальну спрямованість відповідно до вимог
Конституції України, утвердити суспільний господарський порядок в економічній
системі України, сприяти гармонізації її з іншими економічними системами.
ГК визначає основні засади господарювання в Україні, установлює загальні
принципи господарювання та регулює господарські відносини, що виникають у процесі

10