Page 56 - 6093

56 РЕКРЕАЦІЙНІ СПОРУДИ ТА КОМПЕКСИ

Розпланувальна структура рекреаційних та санаторно-курортних комплексів
передбачає створення вулично-дорожньої мережі, до якої належать:
 магістральні вулиці та дороги, що забезпечують транспортні зв’язки між
функціональними зонами (рекреаційною (курортною), сельбищною, комунально-
господарською) й комплексами зовнішнього транспорту (автовокзалами, залізничними
вокзалами, портами, аеропортами тощо);
 вулиці, дороги та проїзди місцевого значення, що забезпечують транспортні зв’язки між
різними об’єктами в межах рекреаційних та санаторно-курортних комплексів (курортно-
рекреаційними закладами, громадськими центрами, парками, пляжами, господарськими
об’єктами і т. п.);
 пішохідні вулиці й доріжки (алеї, набережні), що забезпечують пішохідні зв’язки з
громадськими центрами, пляжами, парками, об’єктами спортивного призначення,
зупинками громадського транспорту, автостоянками й т. ін.;
 дороги й доріжки спеціального призначення – туристські (пішохідні, велосипедні, лижні),
лікувальні для дозованої ходи (маршрути теренкуру), для прогулянок (пішохідні,
автомобільні).
Між ділянками курортно-рекреаційних закладів і автомобільними дорогами
встановлюють санітарно-захисні зони (зелені смуги) завширшки 500 м – для автодоріг І, ІІ, і ІІІ
категорій і 200 м – для автодоріг ІV категорії.
У курортно-рекреаційних зонах передбачається організація стоянок для легкових
автомобілів із розрахунку такої кількості машино-місць на 100 одиниць відпочивальників і
обслуговувального персоналу:
 3-5 – для санаторіїв, будинків відпочинку, туристичних баз;
 5-7 – для курортних, туристичних готелів і пансіонатів.
За наявності в рекреаційно-курортних зонах пам’яток історії, культури та архітектури
передбачається організація стоянок для автобусів і легкових автомобілів, які розміщуються з
урахуванням зручних підходів до туристичних об’єктів (але не далі ніж 500 м від них) і не
порушують цілісного характеру історичного середовища.

4.3.2 Бази відпочинку та принципи їх розпланувального рішення
База відпочинку (туристична база) – підприємство з регламентованим режимом
перебування рекреантів, що забезпечує комплекс послуг для здійснення планового або
самодіяльного відпочинку (туризму) – проживання, харчування, екскурсії, розваги тощо.
За режимом функціонування – це найбільш гнучка структура (влітку переважають
сімейні рекреанти, взимку, здебільшого, – дорослі без дітей).
Рівень комфортності бази відпочинку диференціюється в залежності від:
 довготривалості відпочинку (довготривалий – 12 - 24 дні, короткочасний 1 - 7 днів);
 сезонності – літній, зимовий, цілорічний;
 соціального стану та вікової категорії рекреантів (діти, молодь, люди середнього та
похилого віку, сімейні пари).
Профільність функціональної програми відпочинку визначає тип бази:
 лижна – забезпечує мінімальний набір послуг для лижників (нічліг та сушіння одягу
(спортивного обладнання), місце для приготування їжі, прокат лижного реманенту тощо) і
розташовується поблизу лижних трас;
 мисливська (рибальська) – призначена для обслуговування мисливців (рибалок) і
розташовується в мисливських угіддях (на берегах водойм);
 альпіністська – розташовується у високогірних зонах і забезпечує обслуговування
альпіністів та альпіністських клубів.