Page 51 - 6093

РОЗДІЛ ІV РОЗПЛАНУВАНЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ 51

Відносно невеликий за розмірами (12 на 7,5 м) туристичний притулок у підніжжі гори
Мунчеліке (рис. 4.10), розрахований на перебування одночасно 28 осіб. Ця одноповерхова
споруда з мансардовими приміщеннями була значно нижчого рівня комфортності, ніж у
попередніх прикладах. На першому поверсі розташовувались їдальня, кухня та деякі
господарські приміщення, а під високим дахом – 4 кімнати для спання, дві з яких – двомісні.

Рис. 4.10 - Гірський туристичний притулок Товариства польського у підніжжі г. Мунчеліке
Надвірнянського р-ну, Івано-Франківської обл., 1938 р., інж. арх. Стефан Оглі;
креслення за архівними матеріалами виконав
студент ФАТК ІФНТУНГ Назар Баб’як, викл. Тетяна Скрипин, 2013 р.

У міжвоєнний період у долині р. Прут, окрім приватних вілл та курортних готелів,
з’являється чимало відомчих рекреаційних об’єктів – санаторіїв, пансіонатів, будинків
відпочинку (рис. 4.12, 4.14). Наприклад, санаторій для працівників Станіславівської окружної
каси соціального забезпечення у Ворохті (1932 р.), “Дім здоров’я” в Любіжні (1931 р.), літній
оздоровчий будинок греко-католицької Митрополії в с. Підлютня (1933 р. (рис. 4.13), будинок
відпочинку Спілки працівників залізниці в Яремчі (1939 р.) та багато інших.
Цікавим прикладом є будинок відпочинку для єврейський студентів у Ворохті,
збудований за проектом львівського інженера архітектора Жозефа Львова, 1939 р. (ДАІФО.
Ф.2сч. Оп.8. спр.2817. арк. 2,7 (рис. 4.11. )).