Page 80 - 6

більшості випадків заповнюються карбонатами, сульфатами,
кремнеземом тощо. При певних умовах тріщини можуть
залишатися розкритими.

3.2. Органогенні і хемогенні породи

Утворюються вони як у водному середовищі, так і на
поверхні суші в результаті життєдіяльності тварин і
рослинних організмів, або хімічних процесів. Часто обидва
процеси проходять одночасно, а тому утворені ними породи
розглядаються сумісно. Класифікація їх проводиться за
хімічним складом і виділяються карбонатні, кремнисті,
сірчанокислі, галогенні, фосфатні, вуглеводневі (горючі)
породи.

Карбонатні породи

Серед карбонатних порід найбільш розповсюдженими є
вапняки і доломіти.
Вапняки – найбільш розповсюджені породи даної групи.
Вони складані в основному кальцитом. За вмістом глинистих
домішок розрізняють глинисті вапняки (глини 10%),
вапнякові мергелі (20 %), і мергелі (30-50%) і вапнякові
глини (глини 50%). При збільшенні кількості піску у вапняках
їх називають піщаними вапняками або вапняковими
пісковиками. Характерною особливістю є їх активна взаємодія
із соляною кислотою, котра супроводжується інтенсивним
виділенням вуглекислого газу. Забарвлення вапняків може
бути різноманітним. Найбільш часто зустрічаються світло-
сірі, сірі, та сірувато-жовті кольори.
За походженням вапняки поділяються на органогенні та
хемогенні, але в більшості випадків вони мають органогенно-
хемогенне походження. Типовим представником таких порід є
звичайна письмова крейда.
Мергелі – це щільні вапнякові породи з раковинними
або нерівними зламами переважно білого або різноманітного
сірого забарвлення з розведеною соляною кислотою мергелі
сильно реагують, при чому на поверхні породи залишається
брудна пляма.
Доломіти – породи, що містять не менше 95% мінералу