Page 44 - 6
P. 44

Сірка  –  S  –  мінерал  класу  самородних  елементів.
                            Містить іноді ізоморфні домішки Se (до 1%, рідко до 5,2%),
                            Te,  As,  а  також  механічні  домішки  глинистого  намулу  або
                            органічної  речовини.  Найбільш  розповсюджена  ромбічна
                                             
                            модифікація ( сірка), яка при повільному нагріванні до 96-
                                                                                     
                            120С  переходить  в  моноклінну  модифікацію  (  сірка).
                            Кристалічна  структура  молекулярна,  елементарна  комірка
                            складається  з  16  електрично  нейтральних  кільцеподібних
                            молекул S 8, пов’язаних вандерваальсівськими зв’язками.
                                  Сірка  утворює  кристалічні  агрегати,  суцільні,  іноді
                            землисті  маси, натічні, ниркоподібні форми  і  нальоти. Колір
                            жовтий,  різних  відтінків.  Блиск  на  гранях  алмазний,  в  зламі
                            масний. Спайність недосконала. Твердість 1-2. Густина 2050-
                                      3
                            2080 кг/м .  Крихка.  Електропровідність  і  теплопровідність
                            дуже слабкі. Добрий ізолятор. Утворюється при вулканічних
                            виверженнях,  при  вивітрюванні  сульфідів,  при  розкладанні
                            гіпсоносних  осадових  порід,  а  також  у  зв’язку  з  діяльністю
                            бактерій.

                                                      3.2 Тип сульфідів

                                  Природні сірчані сполуки металів та деяких неметалів в
                            хімічному  відношенні  розглядаються  як  солі  сірководневої
                            кислоти H 2S. Ряд елементів утворюють із сіркою консульфіди,
                            які  є  солями  полісірчаної  кислоти  H 2S.  Головними
                            елементами,  які  утворюють  сульфіди,  є  Fe,  Zn,  Cu,  Mo,  Ag,
                            Hg,  Pb,  Bi,  Ni,  Co,  Mn,  V,  Ga,  Ge,  As,  Sb.  Кристалічна
                            структура  сульфідів  зумовлена  щільною  кубічною  та
                            гексагональною       упаковкою      іонів    S,    між    якими
                            розташовуються       іони     металів.    Основні     структури
                            представлені координаційними, острівними, ланцюжковими і
                            шаруватими типами.
                                  Походження  переважно  гідротермальне,  деякі  сульфіди
                            утворюються  і  при  екзогенних  процесах  в  умовах
                            відновлювального  середовища.  Є  рудами  багатьох  металів  –
                            Cu, Ag, Hg, Pb, Sb, Co, Ni та ін.
                                  До  класу  сульфідів  належать  близькі  до  них  за
                            властивостями антимоніти, арсеніди, селеніди і телуріди.
                                  До  типу  сульфідів  належать  похідні  H 2S,  H 2Se,  H 2Te.
                            Серед  них  виділяють  два  класи:  клас  моносульфідів  –
                            галеніт,  сфалерит,  кіновар,  піротин,  пірит,  марказит,
                            молібденіт; клас полісульфідів – халькопірит, арсенопірит.
                                  Галеніт – PbS – мінерал класу сульфідів. Містить 86,6%
                            Pb,  часткові  домішки  Se,  Ag,  Bi,  Sb,  Sn,  Zn,  Fe,  Cd  та  ін.
                            Кристалізується      в     кубічній     сингонії.     Структура
   39   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49