Page 181 - 6

Рельєф – сукупність нерівностей (форм) земної поверхні, що
утворюються на межі літосфери з атмосферою і гідросферою.
Рифей – відрізок часу формування земної кори, що охоплює
більшу частину пізнього протерозою.
Рифи – різкі надводні або підводні підвищення морського дна
на мілководді.
Рифт – лінійна глибинна геологічна структура, обмежена
скидами.
Рифтова долина – долина, яка утворилася в результаті
опускання блоку Землі між двома паралельними розломами.
Рифтовий атол – кільцевий кораловий риф, середина якого
заповнена водою.
Рівнини – відносно рівні ділянки земної поверхні, часто
значної площі, із невеликим (до 200 м) коливанням висот і
малим (до 5°) нахилом.
Ріка – природний водний потік, що тече у виробленому ним
річищі і живиться за рахунок стоку з площі свого водозбору.
Річище – найнижча ділянка річкової долини, по якій тече
водний потік.
Річкова система – сукупність всіх річок у межах даного
річкового басейну.
Річкові відклади – відклади річкових русел, заплавин,
стариць, боліт, річкових дюн.
Рогова обманка – породотвірний мінерал групи амфіболів.
Роговик – щільна тонкозерниста метаморфічна порода, яка
утворюється при контактному метаморфізмі, при температурі
більше 600 °С.
Розломи – найбільш великі тектонічні розриви.
Розмокання – втрата гірськими породами зв’язаності при їх
зволоженні.
Розріз – зображення в певному масштабі пласта, виробок в
проекції на січну площину.
Розсипи – скупчення розсипчастого або зцементованого
уламкового матеріалу, який містить у вигляді зерен, їх
уламків або агрегатів ті або інші цінні розсипотворні
матеріали.
Розсоли – природні або штучні водні розчини із
концентрацією солей більшою 50 г/л (за В.І.Вернадським).
Розсування – вид розривних тектонічних порушень Земної
кори, який виник в обстановці його розтягання і виражений у
розсуванні одних її блоків від інших.
Розчинність – здатність гірських порід утворювати із іншими
речовинами однорідні системи, в яких розчинена речовина
міститься у вигляді атомів, молекул або іонів.