Page 88 - 58

пряме, нерозгалужене, густо вкрите сидячими, лінійно-ланцетними
листками із загостреною верхівкою. На верхній поверхні листка є
фотосинтезуючі пластинчасті вирости, між якими затримується вода.
Зозулин льон – багаторічна дводольна рослина. Антеридії і

архегонії розвиваються на верхівках стебел. Запліднення відбувається
під час дощу або в росі ранньою весною. Після запліднення з
яйцеклітини розвивається спорофіт, який є ніби продовженням

жіночого екземпляра гаметофіту. Із зиготи виростає спорогоній, який
складається із стопи, довгої тонкої ніжки і коробки, яка за своєю
формою схожа на зозулю. В коробочці утворюються спори.
Коробочка має спеціальне пристосування для розсіювання спор –

перистом. Це зубчики, розташовані по краю коробочки, між якими є
пори. В суху погоду вони відгинаються назовні, сприяючи висіванню
спор. У сиру погоду вони закриті. Якщо спора потрапляє в сприятливі

умови, вона проростає, утворюючи протонему, або передросток, у
вигляді зеленої розгалуженої нитки, яка подібна до водоростей, на ній
виникають бруньки, в яких з часом утворюються дорослі гаметофіти.

Сфагнові або білі мохи. Білими їх називають тому, що в сухому
стані мають білуватий колір. До них належить один рід сфагнум, який
включає 350 видів. У флорі України відомо 30 видів. Гаметофіт

сфагнуму складається з невисоких, галузистих стебел і листків, у
дорослих ризоїди відсутні. Ріст верхівковий. Це однодомна рослина.
На її верхівках утворюються архегонії, антеридії - в пазухах листків.
Оскільки ризоїди відсутні, сфагнум отримує мінеральні речовини

через стебла і листки. Частково – із атмосферного пилу, який осідає
на них і розчиняється кислотами, що виділяє рослина. Клітини в
листку двох видів: а) зелені, асиміляційні, довгі і вузькі; б) мертві і

прозорі, широкі, ромбоподібні, їхні оболонки мають спіральні і
кільчасті потовщення, що запобігає спаданню стінок клітини. Ці
мертві клітини легко вбирають воду і утримують її. Ця обставина
приводить до заболочування грунтів, вкритих білувато-зеленими або

бурими дерновинами сфагнуму. Сфагнові мохи поширені від тропіків
до арктичної і субарктичної областей, зростають у вологих і
заболочених, більш або менш кислих місцях, домінуючи в

рослинності боліт.
Утворення торфу, його значення. Наростаючи щорічно
верхньою частиною пагонів, знизу сфагнові мохи відмирають і

перетворюються на торф. Нашарування нових покривів за довгі роки
приводить до утворення потужних торфяників. Процес

86