Page 269 - 58

до еластичних сил, що стискують грудну клітку, приєднується
скорочення внутрішнім міжреберних м’язів і м’язів живота, що з

силою відтискують черевні нутрощі і діафрагму вгору. Від цього
ребра більше опускаються, купол діафрагми випинається, грудна

порожнина зменшується більш, ніж під час спокійного видиху.
У різний час у людини в диханні можуть брати участь переважно

або м’язи діафрагми, або міжреберні м’язи. У випадку переважання

міжреберних м’язів кажуть про грудний тип дихання. Якщо ж

переважають діафрагмальні м’язи, то таке дихання називають

діафраг-мальним або черевним. Тип дихання залежить від статі:

черевний переважає у чоловіків, а грудний – у жінок.

Поняття про гуморальну і нервову регуляції дихання. Як і

інші функції організму, дихання регулюється нервовою і

гуморальною системами. Центральний регулятор – дихальний центр

– знаходиться в кількох відділах нервової системи, в тому числі і в

довгастому мозку. Він координує ритмічну діяльність дихальних

м’язів, викликаючи почергово видих і вдих, та узгоджує дихання з

функціональним станом організму. При порушенні дихального

центру відбуваються розлади дихальних рухів. Автономія дихального

центру зумовлюється нервовими імпульсами, які надходять із

нервових закінчень легень судин, а також тих, які виникають у вищих

відділах центральної нервової системи, в тому числі і корі великих

півкуль. Тому керувати дихальними рухами можна довільно.

Звичайно ритм дихальних рухів підтримується імпульсами, які

надходять у нервову систему (довгастий мозок) із рецепторів легень і

дихальних м’язів. Під час вдиху збуджуються нервові центри, які

гальмують видих. Отже, видих є рефлексом на подразнення,

викликане вдихом, і навпаки. На частоту і глибину дихальних рухів

впливають різні подразники зовнішнього середовища, що діють на

рецептори шкіри, слуху, зору, нюху, смаку. Процес збудження

259