Page 15 - 58
        P. 15
     достиганні  плодів,  під  час  якого  змінюється  їхнє  забарвлення.  У
            більшості водоростей пластиди представлені хроматофорами.
                  Подібно  до  інших  органоїдів  хлоропласти  не  закріплені  на
            певних  місцях,  а  здатні  змінювати  своє  положення  в  клітині  або
            шляхом  пасивного  переміщення  разом  з  течією  цитоплазми,  або
            шляхом  активного  орієнтованого  переміщення  (фототаксису).
            Активний  рух  хлоропластів  особливо  чітко  спостерігається    при
            значному          підвищенні         однобічного           освітлення.        При       цьому
            хлоропласти  збираються  біля  бічних  стінок  і  орієнтуються  до
            джерела  світла  ребром.  Складна  внутрішня  просторова  організація
            структурних елементів хлоропласта сприяє ефективному поглинанню
            і  використанню  променистої  енергії,  а  також  розмежовує  в  часі  і
            просторі численні і різноманітні реакції, які в сукупності складають
            процес фотосинтезу. Молекула хлорофілу дуже подібна до молекули
            гемоглобіну  й  відрізняється  в  основному  тим,  що  розташований  в
            центрі  молекули  гемоглобіну  атом  заліза  замінений  в  хлорофілі  на
            атом магнію.
                  У  природі  зустрічається  чотири  види  хлорофілу:  а,  в,  с,  d.
            Хлорофіли  а  і  в  містяться  у  вищих  рослинах  і  зелених  водоростях,
            діатомові водорості містять хлорофіл а і с, червоні – а і d.
                  Поряд із фотосинтезом у хлоропластах відбувається синтез інших
            речовин, таких, як білки, ліпіди, деякі вітаміни.
                  Комплекс Гольджі, або внутрішній сітчастий апарат. Основна
            функція  комплексу  Гольджі  –  виведення  синтезованих  клітиною
            речовин. Ці речовини транспортуються по каналах ендоплазматичної
            сітки і нагромаджуються у міхурцях комплексу Гольджі. Звідси вони
            або      виводяться          з     клітин       у     зовнішнє         середовище,          або
            використовуються в процесі життєдіяльності клітини.
                                                     Лізосоми
                  Лізосоми  (гр.lysis  –  розчинення)  –  дрібні  органоїди  діаметром
            близько  1 мкм.  Вони  вкриті  щільною  мембраною  і  містять  до  40
            різних  ферментів,  здатних  розщеплювати  білки,  жири  і  вуглеводи.
            Кількість  лізосом  у  клітинах  різна.  Функція  лізосом  полягає  у
            перетравленні  речовин,  які  потрапили  в  клітину  при  фаго-  або
            піноцитозі, а також у руйнуванні окремих органоїдів або клітини при
            її  відмиранні.  Це  відбувається  внаслідок  руйнування  оболонки
            лізосом  і  виділення  з  неї  ферментів.  У  деяких  випадках  ферменти
                                                           15





