Page 131 - 58

зустрічаються наземні види. Деякі ведуть паразитичний спосіб життя.
Відомо близько 3000 видів.

Тіло турбелярії найчастіше листоподібної або
стьожкоподібної форми, розміри – від 0,2 мм до 35 см.

Турбелярії вкриті війковим епітелієм, що є найхарактернішою
ознакою класу. У покривах війчастих червів розташовані залозисті

клітини, які виділяють слиз, а в деяких – отруйні речовини.

Рухаються за допомогою вієчок, а також завдяки скороченню

м'язів шкірно-м'язового мішка.

У зв'язку з вільноживучим способом життя у війчастих червів

добре розвинені органи чуття: статоцисти, які забезпечують

орієнтування у просторі; фоторецептори (очки) та хеморецептори

розташовані на передньому кінці тіла.

У примітивних турбелярій кишок немає. Через рот їжа потрапляє

до глотки, а звідти – до паренхіми, де й відбувається

внутрішньоклітинне травлення. Розміри їх мізерні (кілька міліметрів),

тому продукти травлення легко поширюються по всьому тілу через

пухку паренхіму. У турбелярій більших розмірів (від 1 до 35см) є

розгалужені кишки, якими поживні речовини надходять до всіх

тканин і органів.

Розвиток війчастих червів здебільшого прямий і тільки в окремих

видів – з метаморфозом. Із заплідненого яйця виходить так звана

мюлерівська личинка, яка веде планктонний спосіб життя.

У прісних водоймах із стоячою водою на водяних рослинах та

камінні часто зустрічається біла або молочна, планарія (довжина тіла

до 3 см). Рухається вона плавно і повільно. За способом живлення –

хижак: живиться нижчими ракоподібними, личинками комах. Дуже

добре виражена у планарії здатність до регенерації; навіть із 1/280

частини тіла може відновитися весь організм. При несприятливих

умовах (різко зниження вмісту кисню у воді, сильне прогрівання

124