Page 94 - 56

довжину шляху зносу, а також у якійсь мірі про склад порід
провінції руйнації.
Шарувата будова більшості осадових порід зумовлює
анізотропію їхніх фізичних властивостей, у тому числі і
магнітної сприйнятливості.
Анізотропія магнітної сприйнятливості оцінюється
величиною
   ( max   min 2 / ) .  (3.5)
Вона є найбільшою в сильнометаморфізованих осадових
породах, де  досягає значень 20 од.СІ. Нормальні осадові
породи мають набагато меншу величину  , що залежить,

насамперед, від тектонічного положення району. Анізотропія
магнітної сприйнятливості осадових порід складчастих зон
помітно перевищує анізотропію магнітної сприйнятливості
осадових порід платформних областей.
Природна залишкова намагніченість. Майже всі
осадові породи в природному стані мають залишкову
намагніченість J n, що може бути заміряна сучасними
приладами. Найбільше значення J n, що часто зустрічаються,
-1
-3
лежать зазвичай в межах 10 -10 А/м.
Процес утворення природної залишкової намагніченості
теригенних порід такий. При розмиві материнської породи
часточки-носії J n цієї породи подрібнюються, стираються і
переносяться водою. Найбільш дрібні з них можуть мати
намагніченість, властиву областям самодовільної
намагніченості - доменам. Більш значні - багатодоменні
часточки зберігають ту намагніченість, яку вони мали в складі
материнської породи, тобто термозалишкову J rt або хімічну
J rc. Потрапивши у водяне середовище, частинки стараються
розташуватися так, щоб їхній вектор намагніченості виявився
спрямованим вздовж магнітного поля Землі. Ступінь цієї
орієнтації визначається напруженістю земного магнітного
поля, залишковою намагніченістю частинок, їхніми розмірами
і формою і, нарешті, швидкістю і характером руху водяного
середовища.
При утворенні осаду частинки-носії J n, зберігаючи свою
орієнтацію, осідають разом із немагнітними частинками. При
92