Page 92 - 56

слабкими парамагнетиками, що не вносять помітного внеску в
магнітну сприйнятливість порід. Серед сильних
парамагнітних мінералів найбільшу роль відіграють сидерит,
хлорит, пірит, ільменіт, біотит, іноді глинисті мінерали. Проте
значною мірою ця роль зумовлена домішками, реліктами і
новоутвореннями залізоокисних мінералів із феромагнітними
властивостями. З цими включеннями і домішками пов'язані
підвищені значення магнітної сприйнятливості, феромагнітні
властивості зазначених мінералів, чисті різновиди яких
відносяться до парамагнетиків.
Мінерали - носії феромагнітних властивостей осадових
порід зустрічаються в трьох формах. Перша форма - рудне
зерно магнетиту, мартиту і гематиту (спекуляриту). За
розмірами ці зерна належать до пісчано-алевритової фракції
(від 0,01 до 2 мм у поперечнику). До цієї ж фракції
відносяться зерна кварцу і лусочки біотиту з магнетитовими
включеннями. Друга форма - тонкорозсіяні в породі гематит,
маггемит, іноді магнетит, а також скупчення і плівки
гідроокисей заліза. Розміри цих часточок коливаються від
долей мікрона до декількох десятків мікронів; усі ці часточки
потрапляють у глинисту фракцію. Третя форма - різноманітні
піздньодіагенетичні і епігенетичні утворення лімониту,
продукти окислювання і заміщення сидериту, пириту і
магнетиту.
Магнітна сприйнятливість. Магнітна сприйнятливість
осадової породи, що залежить від вмісту і складу акцесорних
мінералів, змінюється в широких межах. Так, для порід
-2
-5
осадового чохла величина  змінюються від -510 до 810
од.СІ. При цьому широкі варіації  спостерігаються для
кожного літологічного різновиду. Варіаційні криві  для
кожного літологічного різновиду характеризуються головним
максимумом, сильно зрушеним у бік менших значень , а
також пологою гілкою у бік великих розмірів, на якому
спостерігається ще декілька максимумів, що відповідають,
ймовірно, декільком типам порід, які відрізняються умовами
утворення. Розподіл  є логнормальним.

90