Page 98 - 56

розподілу магнітних мінералів у породі або специфікою
процесу намагнічування (наприклад, при ударі блискавки).
Основи палеомагнітного методу. Надійну інформацію
про древнє земне магнітне поле несе тільки первинна
намагніченість гірських порід (термозалишкова, орієнтована
або хімічна), тому що час її виникнення здебільшого точно
відомо. Тому головною задачею будь-якого палеомагнітного
o
дослідження є виділення первинної намагніченості J n ,
визначення її напрямків і величини, установлення її
відповідності віку породи. Закономірності розподілу
напрямків J n гірських порід показують, що для рішення цієї
задачі потрібно застосувати статистичні і різноманітні засоби
магнітного чищення з метою видалення менше стабільних
компонентів J n, що часто мають повторне походження (в’язкі,
нормальні, динамічні, хімічна намагніченості). Для доказу
синхронності J крім статистичних методів застосовують
мінералогічні і магнітні дослідження, що дозволяють зв'язати
J n із певними мінералами і показати їхню первинність. Тому
основні дані, на які спирається будь-яке палеомагнітне
визначення, являють собою сукупність багатьох напрямків
o
J n , заміряних в орієнтованих зразках гірських порід.
Осадові і вулканогенні породи, не змінені або слабко
змінені процесами метаморфізму і епігенезу, можуть бути
об'єктом палеомагнітних досліджень.
Орієнтовані зразки відбирають за допомогою гірського
компасу підвищеної точності або сонячного компасу.
Протягом геологічної історії магнітне поле Землі перетерпіло
низку змін полярності. Зміна координат палеомагнітних
полюсів є віддзеркаленням руху літосферних плит щодо осі
обертання Землі. При цьому для кожної плити може бути
побудована своя траєкторія руху полюса.
Міграція палеомагнітних полюсів при зберіганні
дипольності поля і багатократні геомагнітні інверсії призвели
до того, що розріз осадових і вулканогенних товщ виявилися
розчленованими на зони прямої n, що чергуються, і оберненої
r намагніченостей. Кожна зона відповідає проміжку часу
6
7
порядку 10 (рідко 10 ) років. Усередині зон часто
5
виділяються інтервали протилежної полярності - субзони (10
96