Page 67 - 56
P. 67

магнітному полі, набуває повну термостатичну намагніченість
                            (J rt).  Якщо  температура,  до  якої  нагрівався  феромагнетик,
                            була  нижче  температури  Кюрі,  то  в  ньому  утвориться  при
                            охолодженні  парціальна,  або  часткова  термонамагніченість
                            J rtp.  Одноразовий  вплив  постійного  і  перемінного  поля
                            приводить  до  виникнення  у  феромагнетика  ідеальної,  або
                            безгістерезисної намагніченості J ri. Існують також динамічна
                            залишкова  намагніченість  J rd,  обумовлена  короткочасними,
                            але  періодично  повторюваними  напругами  (наприклад,
                            ударами); п’єзозалишкова намагніченість J rp, що виникає під
                            дією  постійного  за  величиною  і  напрямком  механічної
                            напруги;  в’язка  залишкова  намагніченість  J rv,  пов'язана  з
                            релакційними  процесами  у  феромагнетику.  Якщо  в  процесі
                            хімічних  перетворень  утвориться  феромагнетик,  на  який
                            протягом усього часу кристалізації діє магнітне поле, то така
                            залишкова намагніченість називається хімічною J rc.
                                  З  різноманітних  видів  залишкової  намагніченості,
                            отриманої в тому самому постійному полі Н, найбільшою за
                            величиною  і  найбільш  стабільною  стосовно  будь-яких
                            наступних впливів є термонамагніченість J rt, а найменшою і
                            найменш стабільною - нормальна намагніченість J r. Розмір  і
                            стабільність інших видів залишкової намагніченості залежить
                            також  від  перемінного  поля,  динамічних  напруг,  часу  дії
                            постійного  поля  і  т.п.  При  зростанні  напруженості  поля  Н
                            розбіжність  між  різними  видами  залишкової  намагніченості
                            поступово згладжується.
                                  Під  дією  дуже  сильного постійного  магнітного  поля  Н
                            (поля  насичення  H s)  у  речовині  виникає  намагніченість
                            насичення J s - гранична величина намагніченості. Залишкова
                            намагніченість,  що  зберігається  у  феромагнетику  після
                            зменшення  поля  Н  до  нуля,  називається  залишковою
                            намагніченістю насичення J rs. Діа- і парамагнітні речовини на
                            відміну  від  феромагнітних  ніякої  залишкової  намагніченості
                            придбати     не   можуть.     Залишкова     намагніченість    не
                            зберігається  також  у  згаданих  вище  суперпарамагнітних
                            частинках феромагнетика.
                                  Індукція,  обумовлена  намагніченістю  самого  тіла,  у
                            різних точках тіла різноманітна і є складною функцією форми

                                                           65
   62   63   64   65   66   67   68   69   70   71   72